Чорний лабіринт. Книга друга
- Автор: Сичевский Василий Павлович
- Серия: Чорний лабіринт #2
- Год: 1987
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Чорний лабіринт. Книга друга». Краткое содержание книги:
Героям роману Федору Крайніченку та Андрію Гаркуші, самим життям поставленими перед моральним вибором, доводиться осягати сутність істинного патріотизму в боротьбі з мораллю націоналістичних недобитків, які продаються за іудині срібняки заокеанським яструбам.
Таксі зупинилося на розі тихої вулички. Микола розрахувався і зайшов до пивниці. Замовив барменові кухоль пива, а сам подався до кабіни з телефоном. Спершу подзвонив пані Марійці. Вона весело защебетала в трубку: це добре, що він об'явився, бо на нього чекають о третій пополудні. Чоловий обідає в колі сім'ї комерсанта, а по трапезі хоче поговорити з приводу обставин, про які стало відомо лише сьогодні вранці.
Побалакавши з пані Гарліговою, Микола одразу подзвонив на квартиру до Бандери. Там, окрім дітей і Катрі, нікого. Зараз він домовиться з нею, де краще зустрітися. Чи вона вийде до нього, а чи він заскочить до покоїв, скориставшись із того ключа від чорного ходу, який вона дала йому вчора. Поки там немає чолового, квартиру не охороняють.
Микола вже втретє набирав знайомий номер, проте телефон мовчав. Воно, правда, Катря на цей дзвоник від нього не сподівається, але ж де це вона? Чому не підходить до телефону? Дітям брати трубку заборонено, тож озватися має тільки вона. Тривога гострою шпичкою кольнула в серце. Що там могло трапитись? Може, на кухні порається і не чує дзвоника? А може, знову серцевий напад? Вона ж така, що не пожаліється нікому, окрім нього. Вже був певен, що з Катрусею якась біда, а тому вискочив з кабіни, кинув барменові пфеніги за пиво і подався вулицею. Ледве не бігом проскочив квартал і в завулку біля під'їзду, де була квартира чолового, побачив «б'юїк», а біля нього — Байду. Боївка була однією з трьох, що охороняли Бандеру. Але чому вони тут, коли «вождь» уже, певне, миє руки, готуючись до обіду з паном і пані Гарліг? Може, чоловий послав Байду по щось додому? Та, зрештою, то його справа, але показуватись на очі Байді не слід. У того язик, як помело. Вже хотів був податися через прохідний двір, коли угледів Бандеру. Той вискочив з під'їзду, неначе за ним вовки бігли. Скуйовджене волосся, розхристана сорочка — вскочив до машини і гримнув на бойовиків так, що й Микола почув його лайку, «Б'юїк» рвонув від під'їзду.
На дзвінок з квартири ніхто не відгукнувся. За кілька хвилин Микола вже був біля чорних сходів. Цибаючи через дві на третю сходинки, злетів до дверей, що вели на кухню. Прислухався, тихо. Дістав ключа, повернув ним у замку й переступив поріг. Нікого, лише парує на плиті чайник та димить підгоріла молочна каша.
З нею таки щось скоїлося, коли забула про дитячу страву! Де ж вона? У Миколи обірвалося серце. Ще вчора Катря жалілася, що тисне їй у грудях. Кинувся коридором до вітальні й остовпів: у прорізі дверей висіла Катря.
— Ні-і! — закричав страшно. Вихопив ножа, перерізав шворку. Тіло сповзло йому до рук, він закляк над ним і заплакав, заридав гірко над своєю першою і останньою любов'ю.
Розділ сьомий
ФІРМА ЗАПРОШУЄ
Ось уже кілька місяців Юта звикає до нової посади. Кожного ранку, рівно о десятій, вона з'являється у ці обтягнуті старовинними гобеленами стіни, під оздоблені роззолоченим ліпленням стелі, сідає за масивний письмовий стіл і протягом шести годин не знає, куди себе подіти. Дзвонять рідко, листи майже не надходять, а ті, які вона розсилає за зазначеними Хорстом адресами, поки що не викликають цікавості до нової фірми, що розмістилася в особняку на тихій Прейсінгштрассе. З вікон видно, як снують машини по магістральній Унн-Вінер, видно липи парку і міст Максиміліана, видно Ізар і набережну.
В апартаментах тихо і безлюдно. Обабіч просторої вітальні, яку тепер перетворено на приймальню директорів фірми, два кабінети — для Хорста і Гуго. Перший іменується генеральним директором, другий — директором-розпорядником, але обидва сидять у Зальцкаммергуті і щось там перебудовують, завозять, наглядають за монтажем обладнання для експериментальної лабораторії, яку вирішили влаштувати в підвалах замку. Юта просилася поїхати з ними, але Гуго наполіг, щоб вона залишалася в офісі. Хтось же повинен репрезентувати фірму перед тими, на кого справить враження попередня реклама. Інформація в газетах, стаття в економічному віснику, прозорі натяки на інтереси промисловості, які в найближчому майбутньому має задовольняти нова фірма, навіть виступ по радіо генерального директора поки що не розбудили бажаної цікавості. Однак Гуго не втрачає надії і запевняє Хорста, що коли буде товар, з'явиться і покупець. А поки що летять гроші Торнау. Він платить за обладнання, яке закуповують у Швейцарії, Італії і навіть Англії, платить інженерам і робітникам, платить за цей особняк і її туалети, які замовляє в Парижі. До неї Хорст ставиться з підкресленою увагою і ніжністю, яка її трохи лякає і насторожує. Щось більше за братнє почуття вгадується за його поглядами, бажанням зробити їй приємне, розважити. А ці щоденні дзвінки до неї сюди в офіс і просто в номер готелю «Ріц», де вона зараз мешкає. Він хоче, щоб вона не забувала про нього, щоб пам'ятала й чекала. В розмові завжди підкреслює, що тільки вона розуміє його, що тільки їй він може звіритись в усьому. Все те їй більш ніж приємно, вона вже не знаходить собі місця, коли тих дзвінків довго немає.