Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 3
- Автор: Лавкрафт Говард Филлипс
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Жупанського
- ISBN: 978-966-2355-69-8
- Переводчик: Остап Українець
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 3». Краткое содержание книги:
Нарешті міжкімнатні двері не витримали і піддалися, хоча це сталося з таким оглушливим гуркотом, що його не могли не почути й ті, у коридорі. Тої ж миті грюкання перетворилось на канонаду, а у дверях сусідніх зі мною кімнат лиховісно заскреготіли ключі. Увірвавшись до суміжної кімнати, я негайно кинувся до вхідних дверей і встиг замкнути їх на засувку раніше, ніж із коридора спромоглися впоратись із замком; втім, навіть зробивши це, я не міг не почути, як збираються відімкнути зовнішній замок уже третіх дверей — тієї самої кімнати, з вікна якої я збирався стрибати на дахи будинків унизу.
На якусь мить я зовсім втратив надію на порятунок, адже здавалося, що мені вже не вийти з цього замкненого приміщення без вікон. Мене затопила хвиля майже божевільного страху, але тої ж миті око зачепилося за освітлені променем ліхтарика сліди, залишені на запорошеній підлозі невідомим, який нещодавно намагався потрапити звідси до моєї кімнати. Я, радше машинально, ще не до кінця відкинувши зневіру, кинувся до протилежних міжкімнатних дверей, щоб спробувати їх вибити і — якщо тільки засувка на вхідних дверях наступної кімнати буде справною — встигнути замкнути двері зсередини, перш ніж їх відчинять з коридору.
Несподівано мені усміхнулася доля — міжкімнатні двері виявились не те що не замкненими, а розчахнутими навстіж. За мить я увірвався до третього номера і одразу ж навалився на вхідні двері, які вже почали було прочинятися досередини. Несподіваний опір заскочив мого супротивника зненацька, і двері зачинились, тож мені вдалося замкнути їх на засувку. Так я виграв трохи часу і почув, що в сусідні двері гамселять уже не так сильно, натомість почулися збуджені голоси від бічних дверей, підпертих ліжком. Я збагнув, що мої переслідувачі таки увірвалися до південної кімнати і тепер готуються прориватися до мого нинішнього прихистку. Одночасно я почув, як у дверях північної кімнати обертається ключ, і зрозумів, що реальна загроза підступила ще ближче.
Північні міжкімнатні двері були широко розчинені, проте я не мав часу перевіряти засувку на вхідних дверях, бо в замку вже обертався ключ. Мені лишалось тільки зачинити двері праворуч та ліворуч, підперши одні комодом, а інші — ліжком, а на додаток до цього підсунути до вхідних дверей мармуровий умивальник. Звісно, я цілком усвідомлював ненадійність цих укріплень, та все одно сподівався, що з їх допомогою зможу хоча б трохи протриматись і встигнути стрибнути на дахи будинків Пейн-стріт. Та навіть у цю відчайдушну мить найбільший страх викликали аж ніяк не сумніви у надійності моїх бастіонів. Мене просто тіпало від думки про те, що за весь цей час жоден з моїх переслідувачів не вимовив бодай одного розбірливого слова — я чув лиш безупинне відсапування, бурмотіння і здушене підвивання упереміш із тихим гавканням.
Пересунувши меблі й кинувшись до вікон, я почув якусь метушню і ще дужче стривожився; в коридорі наростав шум з боку кімнати на північ від мене, водночас стихли звуки ударів з південного боку. Я зрозумів, що більшість моїх переслідувачів вирішила зосередитись на благенькій переділці, зламавши яку вони дістались би просто до мене. У місячному світлі за вікном доволі чітко було видно окрайки дахів, і, кинувши на них погляд, я зрозумів, що стрибок на слизький і крутий схил будь-якого з них буде надзвичайно ризикованим.
Зваживши обставини, я вибрав для втечі південніше з двох вікон і планував стрибнути на внутрішній схил даху і добутися до найближчого слухового вікна. Певна річ, навіть пробравшись до одного з цих старих будинків, я не уникну погоні, і все ж сподівався благополучно вийти з будинку і зникнути в одному з проходів темного внутрішнього двору, а потім дістатися Вашинґтон-стріт і вислизнути з міста у південному напрямку.
У північні двері гупали зі страшенною силою, і я помітив, що тонка дерев’яна панель почала тріщати. Вочевидь, переслідувачі принесли щось важке і били ним як тараном. Однак підпора з ліжка досі трималась, і в мене ще лишалась надія на порятунок. Кинувшись до вікна, я побачив важкі оксамитові завіси з бронзовими кільцями і великі защіпки, до яких зовні кріпилися віконниці. Побачивши можливість уникнути небезпечного стрибка, я різко смикнув фіранки й обірвав їх разом із поперечкою; після цього зачепив два кільця за виступ защіпки і викинув фіранки за вікно. Їхньої довжини вистачило до самого даху, і я перевірив, чи витримають кільця та защіпка мою вагу, після чого переліз через підвіконня і по імпровізованому канату почав спускатися донизу, покидаючи огидний і сповнений жахіть заклад з назвою Джилмен-Хаус.