Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 1
- Автор: Лавкрафт Говард Филлипс
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Жупанського
- ISBN: 978-966-2355-69-7
- Переводчик: Остап Українець
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 1». Краткое содержание книги:
Тіла мали бути максимально свіжими, бо навіть найменший розклад клітин мозку міг унеможливити ідеальну реанімацію. Насправді, найбільшою проблемою було їхнє зберігання у достатньо свіжому стані — у Веста вже було кілька жахливих досвідів під час таємних досліджень у коледжі з трупами сумнівної свіжості. Наслідки часткового або ж просто недосконалого воскрешення були значно страхітливіші, аніж цілковиті провали, у нас обох були моторошні спогади про такі випадки. Ще з першого диявольського експерименту на занедбаній фермі у Медоу-Хілл у Аркхемі ми постійно відчували гнітючу загрозу; а Вест, хоч і спокійний білявий, блакитноокий книгогриз, завжди зізнавався у неприємному відчутті, ніби його хтось переслідує. Очевидно, давався взнаки психічний розлад від нервових стресів, посилений ще й тією, безсумнівно, бентежною, обставиною, що принаймні один із наших реанімованих екземплярів і досі ще був живий — жахлива хижа потвора у зефтонській кімнаті з м’якими стінами. А ще ж був інший — перший, про долю якого ми так ніколи й не дізналися.
Нам неабияк щастило з екземплярами у Болтоні — значно більше, ніж у Аркхемі. Ще й тижня не минуло від нашого переселення, як ми знайшли жертву нещасного випадку, поховану тієї ж ночі, і, вприснувши в труп розчин, змусили його розплющити очі, в яких засвітився на диво усвідомлений вираз, перш ніж закінчилася дія препарату. Він втратив руку — якби тіло було неушкоджене, ми, можливо, досягли б кращих результатів. Звідтоді і до наступного січня ми здобули ще трьох; один дослід закінчився цілковитим провалом, в іншому випадку ми помітили яскраво виражене скорочення м’язів, а останній був доволі моторошним — труп підвівся і крикнув. Наступний період виявився бідним на успіхи; поховань майже не траплялося, а в тих, що були, тіла виявлялися або надто вражені хворобою, або надто покалічені, щоб годитися для експериментів. Ми регулярно продовжували відстежувати всі смерті та їх обставини.
Утім, березневої ночі ми раптово розжилися екземпляром, який походив не з бідняцького кладовища. Домінантний дух пуританства у Болтоні поставив під заборону такий спорт, як бокс — утім, зі звичним результатом. Таємні, погано організовані бої між робітниками фабрики були звичною справою, в якій хіба зрідка брали участь і другосортні професіонали. Тієї ночі проводився саме один із таких матчів; зрозуміло, з катастрофічними наслідками, тож до нас поночі заявилися двоє до півсмерті переляканих поляків, які, запинаючись, почали пошепки вмовляти нас таємно взятися за безнадійно складну справу. Ми пішли за ними до покинутої клуні, де поріділий натовп переляканих іноземців обступив безмовне чорне тіло посеред підлоги.
Матч відбувався між Кідом О’Браяном — незграбним молодиком з не по-ірландському гачкуватим носом, який зараз дрижав з переляку, і Баком Робінсоном, «Гарлемським Сажотрусом». Негр лежав у нокауті, а поверхове обстеження показало, що, скоріш за все, він залишиться там навіки. Він був гидким горилоподібним мужланом з неприродно довгими руками, які мені хотілося назвати передніми лапами, і обличчям, що навіювало думки про заборонені таємниці Конґо і гуркіт тамтамів під лячним Місяцем. Мабуть, за життя тіло виглядало навіть гірше, але у світі є багато потворних речей. Над всією цією жалюгідною юрбою витав страх, хоча ніхто з них і гадки не мав, яке законне покарання загрожує їм, якщо усе викриється; тож вони були безмежно вдячні, коли, попри мої слабкі заперечення, Вест запропонував їм тихо позбутися тіла — звісно, з добре відомих мені причин.
Місяць ясно світив на безсніжний краєвид, але ми одягли тіло і порожніми вуличками і полями притягли його додому на своїх плечах, як уже робили однієї жахливої ночі у Аркхемі. Ми підійшли до будинку з боку поля, минули двір, затягли наш екземпляр через задні двері, спустили вниз сходами і підготували для вже звичного експерименту. Наш страх поліції був надміру великим, хоч ми й розрахували мандрівку за часом, щоб уникнути одиничних патрулів на вулицях.