Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
— Це неможливо… — похитала Едіт головою. — Я заміжня. Мій чоловік…
— Знаю, хто твій чоловік, — пхекнув гер Отто роздратовано. — Мені байдуже. Він має бути вдячним, бо якби не я, він би ніколи самотужки не знайшов у Лондоні такий скарб…
— Самотужки? — здивувалася вона. — Що це означає? Він навіть не знав про моє існування. То я його…
— Не мели дурниць, Едіт, — заперечив гер Отто. — Ти багато про що не знаєш, однак я можу розповісти тобі. Твій чоловік, Алекс Тюдор-Харт, був завербований Арнольдом Дейчем ще до твого прибуття у Лондон. Він людина Дейча, як і ти, працює під прикриттям. Твоє «випадкове» знайомство з ним — фікція, маніпуляції Дейча. Тебе по приїзді сюди треба було якось прилаштувати у Лондоні, подивитися, на що ти реально здатна. Алекс погодився, роль зіграв на «відмінно», далі, зачарувавши тебе своєю респектабельністю і перспективою стати дружиною успішного лондонського лікаря, увійшов у смак… Напевно, і він закохався… У тебе неможливо не закохатися.
Едіт Тюдор-Харт заніміло дивилася на гера Отто.
— Тобто?
— Як і я… — сказав Отто. — Я теж закохався у тебе. Ще тоді, коли ти знімкувала у віденських нетрях тих люмпенів. Спочатку просто спостерігав за тобою, бо мав перевірити, чи годишся ти для роботи у Лондоні, чи справді підійдеш… І закохався. Щиро.
Едіт жадібно ковтнула повітря.
— Я не розумію, Отто… Ти отримав завдання? Чи підійду я…
— Все так, — кивнув той. — Лондонській резидентурі раптом знадобився кмітливий агент-вербувальник жіночої статі. Жвава, енергійна, пристрасна фройляйн… Коли ми зв’язалися з Айсманом…
— Що? — тремтячим голосом перепитала Едіт.
— Із твоїм партійним керівником у Відні, — терпляче пояснив гер Отто, — він одразу подумав про тебе. І порекомендував. Мені було доручено вести спостереження за тобою, проаналізувати усе і зробити відповідні висновки.
— Що ти таке кажеш? — перейшовши на шепіт, перепитала Едіт.
— Так… — кивнув гер Отто. — Тебе рекомендував Айсман. Дуже рекомендував. Бо у комплекті з усіма своїми талантами ти мала один суттєвий недолік — була по вуха закохана у нього. У гера Айсмана.
— І що?
— А те, що він не міг відповісти на твої почуття у принципі, бо жінки його не цікавлять.
— Тобто?
— Тобто він надає перевагу струнким білявим хлопчикам, — стенув плечима гер Отто. — Такий от комуністичний збоченець твій партайгеноссе.
Едіт провела по обличчю рукою. Те, що розповідав її жаданий коханець, скидалося на дурнуватий сон.
— Ти бентежила його своїм загляданням в очі і виявами почуттів, — продовжував Отто, — і він одразу вхопився за можливість спекатися тебе не тільки з Відня, але й з Австрії. Тим більше, що кращої кандидатури за тебе в осередку він не мав. А я не міг не скористатися цим шансом.
— Шансом?.. — повторила Едіт. — Яким шансом? Трахнути мене у купе потяга?
— А хіба нам було погано? — гер Отто нахилився і поцілував її оголені груди. — Я не міг стримати почуттів, коли ти опинилася так близько від мене.
Едіт похитала головою.
— Вухам своїм не вірю… — проказала вона. — Яке мерзотство!
— Мерзотство? Зовсім ні, — заперечив гер Отто. — Я просто закохався у тебе, як навіжений, і не міг не скористатися шансом бути з тобою.
— Тобто… мій спішний від’їзд до Лондона був лише добре спланованою грою?
Отто винувато кивнув.
— А облава? — запитала Едіт, відчуваючи, як гнів нещадно душить її у грудях. — Облава на наших, там… у Відні?
— Не було ніякої облави, — Отто подивися Едіт Тюдор-Харт просто у вічі й при тьмяному світлі його очі стали ще темнішими. — Не було ніякої облави, Едіт, — повторив він. — У всякому разі, не того дня. Створена мною штучна паніка не дала тобі спам’ятатися і ти зробила усе як потрібно, у найкоротший строк. Обійшлося без зайвих вмовлянь, пояснень, зборів, прощань із батьками і чого там ще… Усе склалося якнайкраще.
— Для кого якнайкраще? — процідила Едіт крізь зуби.
— Для справи якнайкраще. Усе відбулося саме так, як замовляв Лондон.
— Ти сволота, — Едіт Тюдор-Харт ошаліло накинулася на гера Отто. — Ти сволота! Будь ти проклятий! Ти сволота! Підступна сволота! Ти змусив мене покинути дім, рідне місто, покинути усе! Не дав навіть із батьками попрощатися! Збрехав мені! Скористався мною!
Геру Отто знадобилася лише мить, аби, схопивши її руки, притиснути Едіт до себе.
— Заспокойся, — промовив він. — Чуєш, Едіт? Заспокойся. Уже нічого не змінити, усе сталося, як сталося. Але, погодься, у Лондоні ти добре облаштувалася, стала кимось, розкрилася! У Відні ти б скніла біля того Айсмана, хто користував тебе по-справжньому — то це він!