Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Наприклад, у 2014 р. навчання в ОДКБ не проводилися. А вже у 2015 р. відбулися навчання «Непорушне братерство-2015» у рамках Колективних сил оперативного реагування ОДКБ та «Гром-2015». Крім того, РФ провела наймасштабніші за останні роки навчання «Центр-2015», в яких брали участь 95 тис. військовослужбовців підрозділів ЗС, МВС, МНС, ФСБ, ФСО, ФСКН РФ, а також частини збройних сил Казахстану.
У 2016 р. в рамках ОДКБ проводилися навчання «Непорушне братерство-2016», командно-штабні навчання «Взаємодія-2016», «Кобальт-2016», «Пошук-2016». Крім того, у невизнаній ПМР відбулися навчання оперативної групи російських військ. Проводилися масштабні навчання на території РФ «Кавказ-2016», у яких узяли участь військові підрозділи Південного, Західного та Центрального військових округів, Північного флоту, військово-космічних та повітряно-десантних військ ЗС РФ.
Росія намагається розширити свій військовий потенціал у західних прикордонних регіонах країни. Так, у 2016 р. у м. Клинці (Брянська область), у безпосередній близькості до кордонів України та Білорусі, сформована військова база, на якій передбачається розташувати військову техніку для проведення наземних військових операцій.
Стратегії просування Росії у західному напрямку відповідає також додаткова передислокація у 2016 р. російських військово-транспортних літаків, винищувачів та бойових вертольотів на авіаційну базу в м. Бобруйськ (Білорусь).
У 2015—2016 рр. активізувалися польоти бойових літаків поблизу кордонів країн Балтії. Так, у 2015 р. російські військові літаки понад 270 разів було зафіксовано неподалік кордонів Латвії.
Така військова активність може свідчити про намагання РФ зберегти свій вплив на пострадянському просторі шляхом посилення своєї військової присутності, а збільшення кількості та масштабності військових навчань у рамках ОДКБ — про прагнення залучити та використати військовий ресурс країн-союзниць для реалізації власних геополітичних амбіцій, передусім у протистоянні РФ із Заходом.
Найближче коло держав — союзниць РФ, на які спрямовується водночас і найбільший тиск, як уже зазначалося вище, становлять країни — учасниці Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) та Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ). Окрім суто економічної зацікавленості, РФ використовує згадані інтеграційні проекти на пострадянському просторі для протидії перспективі входження сусідніх країн до європейських та євроатлантичних структур.
Так, наприкінці 2013 р. Вірменія, яка здійснила необхідні кроки для укладання Угоди про асоціацію з Євросоюзом, у стислі строки змінила свою позицію й оголосила про приєднання до Митного союзу. Причиною такої різкої зміни зовнішньополітичного курсу стала загроза Росії надати підтримку Азербайджану в Нагірнокарабаському конфлікті. Як наслідок, Вірменія спочатку відмовилась від євроінтеграції, а у 2015 р. приєдналась до ЄАЕС.
Окрім того, вплив на Вірменію здійснюється шляхом призначення на ключові державні посади проросійськи налаштованих високопосадовців. Так, наразі діючий прем’єр-міністр Вірменії К. Карапетян із 2011 р. обіймав посади у дочірніх структурах ПАТ «Газпром».
Слід мати на увазі, що, відповідно до змін у Конституції Вірменії внаслідок проведення конституційного референдуму 2015 р., країна з напівпрезидентської стане парламентською, і вся реальна влада з 2018 р. (терміну закінчення повноважень нинішнього президента С. Саргсяна) опиниться в руках прем’єр-міністра. Таким чином, діючий проросійський прем’єр наразі має значні адміністративні важелі для забезпечення отримання партією, яку він представляє, найбільшої кількості депутатських мандатів на майбутніх парламентських виборах і, відповідно, можливість обійняти посаду очільника уряду.
Тиск на Білорусь здійснюється з використанням як економічних, так і військових важелів. Як член союзної держави, РБ узгоджує з РФ зовнішню політику, питання оборони, безпеки, бюджету, грошово-кредитної та податкової системи, енергетики, транспорту та зв’язку, а також митну політику. Таким чином, Росія має можливість впливати на прийняття рішень з ключових питань зовнішньої та внутрішньої політики Білорусі.
Слід зазначити, що однією з основних товарних позицій білоруського експорту є нафтопродукти, які виробляють на ПАТ «Мозирський нафтопереробний завод». Діяльність цього НПЗ залежить від ціни та обсягів поставок російської нафти, що використовується Росією для забезпечення лояльної політики та підтримки своїх ініціатив з боку керівництва РБ.