Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Керівництво РФ активно просувало ідею створення спільного економічного об’єднання, зокрема Єдиного економічного простору. Результатом цього стало підписання 2003 р. президентами України, РФ, Білорусі та Казахстану Угоди про наміри з формування Єдиного економічного простору. Під час переговорного процесу було досягнуто домовленості щодо укладання 17 угод, які передбачали на початковому етапі створення зони вільної торгівлі, вільний руху капіталу та робочої сили.
Наступним етапом мало бути створення наднаціональних органів. Проти цього виступала Україна, що розцінювалося керівництвом РФ як намагання отримати додаткові односторонні преференції. Оскільки у даному питанні не було досягнуто компромісу, 2005 р. Україна вийшла з переговорного процесу щодо формування ЄЕП та Митного союзу.
Продовжуючи політику, спрямовану на економічну інтеграцію, РФ реалізувала свої наміри, коли 2010 р. очільники Росії, Білорусі та Казахстану підписали пакет із 17 документів зі створення ЄАЕС, а 2012 р. парламенти цих країн ратифікували зазначені документи.
Відповідно до Договору про створення ЄАЕС сформовано наднаціональні органи, зокрема Вищу Євразійську економічну раду, Міжурядову раду, Євразійську економічну комісію та Вищий суд, а також запроваджено функціонування Митного союзу.
Фінансування діяльності ЄАЕС здійснюється за рахунок внесків учасників. Так, відповідно до визначеного Вищою радою розміру бюджету організації та внесків членів, 2015 р. загальний бюджет Союзу становив 6 638 604,8 тис. російських рублів. Розміри внесків країн становили: Білорусь — 312 014,4 тис., Казахстан — 486 609,7 тис., Росія — 5 839 980,7 тис. російських рублів. Цифри свідчать про те, що основним донором діяльності та найбільш зацікавленим суб’єктом союзного утворення є РФ, і, відповідно, вона формує діяльність ЄАЕС у вигідному для себе напрямі.
Створення зони вільної торгівлі як у рамках ЄАЕС, так і в рамках СНД, що було передбачено відповідним Договором про ЗВТ від 18 жовтня 2011 р., не принесло суттєвих економічних переваг їх учасникам. Сторони не домовилися про остаточний перелік обмежень та вилучень з режиму вільної торгівлі, і це призвело до того, що згаданий режим не було запроваджено повною мірою. У цьому процесі Росія намагалася створити найвигідніші умови для експорту своїх товарів та обмежити обсяги поставок товарів із країн — учасниць об’єднань.
З метою поглиблення інтеграції Росія почала більш активно проводити політику економічного тиску на інші держави пострадянського простору, насамперед на Білорусь та Казахстан. Як наслідок, 29 травня 2014 р. у м. Астана було підписано договір про створення Євразійського економічного союзу, до якого увійшли РФ, Білорусь та Казахстан, а 2015 р. до об’єднання приєдналися Вірменія та Киргизія.
Створення такого союзу мало сприяти економічному розвитку та покращенню соціально-економічної ситуації у країнах-учасницях. Натомість 2015 р. спостерігався спад економік, зокрема, ВВП Росії скоротився на 3,7%, ВВП Білорусі — на 3,9%, і лише у Казахстані відбувся невеликий приріст — близько 1,5% (2014 р. зростання казахстанського ВВП становило 4,3%).
Таким чином, економічна інтеграція не принесла переваг її учасникам. При цьому країни пострадянського простору залучалися до заходів РФ, спрямованих на здійснення економічного та політичного тиску на інші держави, що не відповідало їхнім власним інтересам.
Так, у відповідь на санкції, запроваджені ЄС та США щодо РФ унаслідок агресії проти України, Росія ввела обмеження на постачання продукції з ЄС. Хоча на Білорусь та Казахстан зазначені санкції не поширювалися, Росія посилила контроль за товарами, які постачаються з ЄС до цих країн. 2016 р. РФ спробувала обмежити обсяги поставок нафти у Білорусь, аби змусити цю країну скоротити обсяги експорту продукції власних нафтопереробних підприємств, зокрема в Україну.
З метою здійснення тиску на Україну, у зв’язку з підписанням нашою державою Угоди про асоціацію з ЄС, РФ запровадила додаткове мито у розмірі ставки режиму найбільшого сприяння, використовуючи відповідні положення Договору про зону вільної торгівлі від 2011 р.
Також задля збереження свого впливу та посилення домінування в регіоні Росія з 2014 р. активізувала військову та військово-технічну взаємодію з країнами ОДКБ та проводила активні заходи з посилення бойової готовності своїх збройних сил. У 2015 р., а особливо у 2016-му збільшилася кількість військових навчань як у рамках ОДКБ, так і безпосередньо військових підрозділів РФ.