Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
РФ визнала «незалежність» Абхазії та Південної Осетії. Відповідь Кремля на події в Південній Осетії була асиметричною за своєю силою та масштабами, неприкритим порушенням норм міжнародного права. Однак не до кінця принципова позиція насамперед США та ЄС призвела до фактичної політики потурання агресорові, що розв’язала йому руки.
Молдова. Придністров’я лише з 1936 р. входило до складу Молдавської АРСР (із 1940 р. — МРСР). До його етнічного складу входять три основні, приблизно однакові за чисельністю, групи: українці, молдовани та росіяни. Населення решти Молдови більш однорідне, воно переважно користується румунською мовою. На початку 1990-х рр. серед політичної еліти Молдови були поширені прорумунські настрої, існувала ідея об’єднання Молдови та Румунії в єдину державу, що категорично не сприймалося верхівкою придністровського регіону. Основні лінії протистояння, як і в інших радянських республіках, почали вибудовуватися у мовній та етнічній сферах.
25 серпня 1991 р. було проголошено незалежність так званої Придністровської молдавської республіки (ПМР), після чого між сепаратистами та молдовськими військами розпочався короткочасний збройний конфлікт. Битва за Бендери стала його кульмінацією. Після того, як придністровські збройні формування почали використовувати танки, надані розміщеною в Придністров’ї 14-ю російською армією, молдовська сторона змушена була піти на поступки, розпочавши переговорний процес.
У 1992 р. угоду про припинення вогню, що завершила чотиримісячну війну, підписали президенти Молдови та Росії, що де-факто фіксувало Росію як сторону конфлікту. Згодом переговори були переведені у формат «5+2», де «сторонами» процесу стали Молдова та ПМР, посередниками — Росія, Україна та ОБСЄ, а спостерігачами — ЄС та США. Згідно з домовленостями 1992 р., на території невизнаної ПМР перебуває миротворчий контингент збройних сил Росії, створений 1995 р. на базі колишньої радянської загальновійськової 14-ї армії.
У вересні 2006 р. керівництво т. зв. Придністровської молдавської республіки за підтримки Кремля провело референдум щодо незалежності Придністров’я з його подальшою інтеграцією до складу Російської Федерації (97% «за» від кількості тих, хто брав участь у голосуванні). Результати цього референдуму не були визнані Молдовою, Україною, США, ЄС та моніторинговою місією ОБСЄ. Представники РФ заявили, що результати референдуму не матимуть юридичних наслідків.
2016 р. у Придністров’ї були проведені спільні навчання силовиків сепаратистського регіону та вояків оперативної групи російських військ із відбиття нападу умовного незаконного збройного формування на військові об’єкти. Офіційний Кишинів висловив занепокоєння з цього приводу і вкотре заявив про вимогу вивести російські війська із Придністров’я.
9 вересня 2016 р. президент невизнаної республіки Є. Шевчук підписав указ про реалізацію підсумків так званого референдуму від 2006 р. про визнання незалежності ПМР з її подальшим приєднанням до Росії. У Кишиневі вважають, що це може негативно позначитися на переговорному процесі в регіоні. У Кремлі відмовилися коментувати заяви про початок приєднання Придністров’я до Росії.
Попри «гучні» рішення, нині ситуація перебуває у замороженому стані. Згідно із законодавством Молдови, Придністров’я — це автономне територіальне утворення з особливим правовим статусом. Фактично у т.зв. ПМР сформувалася специфічна економічна система — гібрид планового господарства та кланового капіталізму. Це «сіра зона», яка існує за рахунок контрабанди цілої низки товарів та оборудок з відмивання коштів певними російськими компаніями. Соціально малозахищені категорії населення дотуються із бюджету РФ. У невизнаній міжнародною спільнотою ПМР дозволене подвійне громадянство, і більшість населення має російські паспорти.
Періодично відбуваються переговори у форматі «5+2», які не стосуються кардинальних проблем, а отже, не сприяють врегулюванню ситуації загалом. Присутність російських миротворців та російської військової бази, закритість території, з одного боку, консервують ситуацію в ПМР, а з іншого, — з огляду на високу мілітаризованість регіону та російсько-українську війну, — створюють умови для можливої швидкої ескалації конфлікту.