Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933
- Автор: Мейс Джеймс
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавничий Дім «КОМОРА»
- ISBN: 978-617-7286-31-7
- Переводчик: Максим Яковлєв
- Жанр: История
Электронная книга - «Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933». Краткое содержание книги:
Потім Скрипник звернувся до проблеми відносин нової української пролетарської літератури з літературою минувшини. Звісно ж, нова література не могла бути створеною інакше як на основі того, що їй передувало:
Кожна література в кожній країні, кожного народу є в кожний момент спадкоємець усього попереднього розвитку тих, що в даній царині працювали. Пролетаріят не просто «відривається» від усього попереднього розвитку культури — цей примітивний і спрощенський погляд пролеткультівців… нічого спільного з ленінізмом не має.
Перед новою літературою поставали нові завдання. Вона взяла Жовтневу революцію за свій пункт відліку, проте не могла цілком і повністю відкинути все минуле. Питання про відносини нової літератури зі старою було відтак центральним питанням, із яким мусили стикатися письменники[704].
Скрипник вказав на тези Центрального комітету про підсумки українізації, у яких зазначалося, що українська література має опанувати всі досягнення світової літератури та здійснити остаточний розрив із провінціалізмом та колоніальною спадщиною минулого. Тому українські письменники мали взяти у світової літератури та свого власного минулого все цінне, а потім переформувати його у відповідності до вимог пролетаріату та побудови соціалізму. Українська література мала свою власну історію, включно з тими періодами, коли на неї глибоко впливала російська література. Проте головним завданням було опанувати досягнення світової літератури, без надання якоїсь особливої переваги російським досягненням на культурній ниві[705].
Скрипник підсумовував твердженням, що в минулому були й досягнення, і помилки. ЦК відкинув теорію боротьби двох культур, відповідно, так само мали вчинити й письменники. Нову культуру буде побудовано на досягненнях минулого, відкидаючи все зайве й неважливе. Нова українська культура йтиме своїм шляхом розвитку, і водночас співпрацюватиме на рівних із усіма іншими пролетарськими культурами. Для того, щоб це здійснити, їй доведеться «відмежувати партійну лінію від усіх буржуазних та дрібнобуржуазних впливів, від усіх старих залишків від посивілого, цвіллю вкритого старого»[706].
Екскурси Скрипника в марксистську теорію дають ключ до розуміння його політики. Він відкидав будь-які звинувачення у ворожості до Росії чи до всього російського, проте наполягав на тому, що Україні не слід брати Росію за взірець. На його думку, Україна та Росія були партнерами в розбудові соціалізму, вони були рівними, окремими, незалежними утвореннями. «Рівність України з усіма іншими радянськими республіками та рівність усіх народів є основою Союзу Радянських Соціалістичних Республік, який ми організували»[707]. Для Скрипника це була не просто риторика — з 1920 р. для нього це була вся його кар’єра.
Як тільки Косіор замінив Кагановича на посаді голови партії, Скрипник отримав майже повну свободу провадити політичний курс, що далеко виходив за межі передбаченого радянською національною політикою, метою якої було нейтралізувати сепаратистські прагнення. Це був курс, типовіший для звичайних національних держав, покликаний служити інтересам країни як національної спільноти. Ми бачимо, як Скрипник лобіював отримання радянською Україною більшої частки інвестицій і витрат Союзу. Справді, ціла справа Волобуєва могла бути частиною такого лобіювання, оскільки «ортодоксальне» спростування Річицького гарантувало, що дисбаланс між тим, що Україна віддавала Союзу, і тим, що брала, виправиться в найближчому майбутньому.
704
Там само. С. 69–71; цитата зі С. 70.
705
Там само. С. 72–77.
706
Там само. С. 78–81, цитати зі С. 81.
707
Скрипник, Микола. Про укапізм. / Скрипник, Микола. Статті й промови. Харків : Держвидав України, 1929. Т. 2. Ч. 1. С. 65.