Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569-1999
- Автор: Снайдер Тимоті
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Дух і літера
- ISBN: 978-966-378-245-4, 978-0-300-10586-5
- Переводчик: Антон Котенко
- Жанр: История
Электронная книга - «Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569-1999». Краткое содержание книги:
Депортація 1947 р. завдала поразки УПА в Польщі. Після того як більшість українців було переселено, опір став не лише майже неможливим; фактично, він перетворився на безцільний. Більшість солдатів воювали, щоб захистити свій дім, який вони тепер втратили. Сотні людей, які хотіли продовжити боротьбу проти комунізму, тепер не мали підстав боротися саме в Польщі. Чисельність загонів УПА, переслідуваних без упину польськими військами, невпинно зменшувалась[446]. Дехто з партизанів погодився, щоб їх переселили до Північно-Західної Польщі, інші з боями пробились через закриті кордони до Чехословаччини, звідки кільком тисячам вдалося перейти на Захід. Неймовірно, але сотням навіть вдалося перетнути непрохідний радянський кордон, щоб приєднатись до головних сил УПА. Цей відхід українських повстанців знаменував собою останній етап консолідації нового радянсько-польського кордону, гомогенізації польського населення й ліквідації збройного опору польській владі.
Таким чином, розділи шостий і сьомий цієї книги були присвячені народженню ідеї історичної тяглості й модерного змагання за Галичину та Волинь. У восьмому й дев'ятому розділах йшлося про швидку трансформацію спадку колишньої Речі Посполитої (1569–1795), багатонаціональних імперій (1795–1918) й доби короткого польського панування (1918–1939). Протягом восьми років — з вересня 1939 р. по вересень 1947 р. — сюди прийшла й пішла німецька влада, тут двічі встановлювалось радянське правління, було знищено східноєвропейську єврейську цивілізацію, поляки та українці проводили обопільні етнічні чистки, поки врешті новий і надійний кордон не роз'єднав їх. Операція «Вісла» закінчила історію Галичини та Волині та розпочала історію Західної України й Південно-Східної Польщі.
Операція «Вісла» завершилась одночасно зі зміцненням комуністичної влади в Польщі; гомогенізація Польщі завершилась одночасно з утвердженням комуністичної влади в Східній Європі. Відмова східноєвропейських країн від плану Маршалла у 1947 р. опустила так звану «залізну завісу» Черчілля. Коли на зміну світовій війні прийшла холодна війна, національні питання були подолані, забуті чи змінені. Витіснена з Польщі УПА продовжувала боротьбу в Радянському Союзі ще протягом майже десяти років. Микола Лебедь, український націоналіст, який є, мабуть, найбільше відповідальним за волинські жахіття, що спричинили польсько-українську громадянську війну, почав працювати на американську розвідку[447]. Командир УПА Роман Шухевич загинув у бою в радянській Україні. Новий європейський порядок виходив з того, що Польща — це національна держава, керована комуністами, що може об'єднатись із Радянським Союзом. Як побачимо в наступних двох розділах, східне питання відіграло особливу роль у консолідації польського комунізму та радянсько-польського союзу, а потім і в їхньому занепаді.
Розділ 10
Епілог: комунізм та знищення пам'ятей
(1947–1981)
Після 1945 р. Польща виглядала зовсім інакше, ніж у 1939 р. Якщо тоді на користь Радянського Союзу відійшла половина її довоєнної території, то в 1945 р. третину своєї повоєнної території Польща отримала від Німеччини. Внаслідок цього було втрачено Вільно та Львів, натомість здобуто Гданськ і Вроцлав. Повоєнна Польща стала до неможливого польською: мабуть, 97% її громадян визначали себе поляками. Якщо ж накласти польські повоєнні кордони на довоєнні європейські, то побачимо, що у 1939 р. територія повоєнної Польщі була батьківщиною чотирьох етнічних груп: поляків, німців, євреїв і східних слов'ян (українців і лемків). У 1939 р. майже 60% людей на землях, що стануть Польщею у 1945 р., були поляками[448]. У загальних рисах ми побачили, як внаслідок війни їхня кількість зросла майже до 100%: євреїв винищили, німців вигнали, українців депортували, а поляків «репатріювали» на захід від Радянського Союзу. Цей розділ, зосереджуючи увагу на наслідках переселень українців і поляків, має на меті показати, що було знищено під час цього перетворення Польщі.
446
Кінець діяльності УПА в Польщі датується 17 вересня 1947 р., коли у своїй криївці загинув член проводу ОУН Ярослав Старух, а командир УПА Мирослав Онишкевич звільнив своїх солдатів від присяги. Наприкінці 1947 р. було сформовано три невеликі оперативні групи для остаточної ліквідації партизанів, що продовжували боротьбу, а протягом кількох наступних років польська армія продовжувала переселяти українців, що уникли цього раніше. Загалом з 1947 по 1952 рр. було переселено майже 150 тис. українців.
447
Про УПА в радянській Україні див.: Motyka Grzegorz. Bieszczadzkie sotnie UPA na Ukrainie 1947–1948» // Nasze Slowo (Warszawa), 6 лютого 2000 p. — с. 3; Burds. «AGENTURA». — p. 89–130; Potichnyj Peter. Pacification of Ukraine, 1999; Сергійчук. Десять буремних літ. he Beria Affair / Stickle D.M. (ed.). — New York: Nova Science, 1992. — p. 54 і 104. Про Лебедя див.: Simpson Christopher. Blowback. — New York: Weidenfeld and Nicolson, 1998. — p. 163–171.
448
Eberhardt. Miedzy Rosja a Niemcami. — s. 109, 127.