Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569-1999
- Автор: Снайдер Тимоті
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Дух і літера
- ISBN: 978-966-378-245-4, 978-0-300-10586-5
- Переводчик: Антон Котенко
- Жанр: История
Электронная книга - «Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569-1999». Краткое содержание книги:
Саме в цей час радянська політика здійснила поворот у протилежному напрямку. 3 вересня 1945 р. на запит радянського уповноваженого в справах евакуації Миколи Підгорного польська влада наказала трьом піхотним дивізіям депортувати решту українців до Радянського Союзу[421]. Дехто з вояків двох із цих дивізій були волинськими поляками, які брали участь в актах помсти за різанину 1943 р. Під час цього примусового виселення 23 тис. осіб за межі держави наприкінці 1945 р. польські солдати вбили сотні мирних українських мешканців. Часто польські загони очолювали офіцери Червоної армії, які були відповідальні за кілька найжахливіших кривавих розправ над цивільними українцями. Вони займали високі пости в польській армії і, звичайно, носили польські однострої. (Деякі з них мали польське коріння, як-от сумнозвісний полковник Станіслав Плуто, але частіше радянські офіцери та посадовці, що здійснювали репатріацію українців з Польщі, мали українські прізвища.) Наприкінці 1945 — на початку 1946 рр. modus operandi[422] польської армії полягав у нападі напівсили на підрозділ УПА, а коли той відступав, поляки спалювали якесь село та знищували мирне українське населення з розрахунком на те, що у відповідь упівці зруйнують польське село. Таким чином, потім усе повторювалось спочатку. Ось, наприклад, один випадок із десятків інших: 25 січня 1946 р. за наказом Плуто польські солдати вбили мирних мешканців Завадки Мороховської — переважно жінок, дітей і літніх осіб, загалом 56 мешканців. Вони спалювали людей заживо, спотворювали багнетами обличчя і виймали нутрощі у ще живих[423].
У квітні 1946 р. польська влада створила оперативну групу «Жешув» завданням якої було завершити виселення українців з Польщі, після чого у квітні — червні 1946 р. чверть мільйона осіб були визначені українцями й примусово переселені до радянської України. Протягом усього періоду «репатріацій» з жовтня 1944 р. по червень 1946 р. до Радянського Союзу було депортовано 482 тис. 661 особу, визнану українцем. Серед них майже 300 тис. осіб примусили переселитись, 100 тис. виїхали самі через насильство, що панувало довкола, втративши свої домівки, а решта виїхали з власної волі. Закінчення операції «Жешув», що забрала життя 910 українців, але майже не завдала шкоди УПА[424], сприймалось як розв'язання української «проблеми» в Польщі.
На початку 1947 р. польська влада зрозуміла, що «остаточне розв'язання» українського «питання» вимагає нової політики. Радянських сил, що здійснювали «репатріації» у 1944–1946 рр., тепер не було: НКВС залишив Польщу, а вся радянська репатріаційна структура була ліквідована. У 1946 р. Польща всіляко затягувала процес репатріації з надією переселити з Радянського Союзу якомога більше людей. Зрештою, Сталіну урвався терпець[425]. Це означало, що наступні переселення відбуватимуться лише всередині держави, як одразу рекомендував один із польських генералів, що керував «репатріаціями». У лютому 1947 р. заступник начальника Генерального штабу Стефан Моссор запропонував таке: «Оскільки Радянський Союз більше не приймає цих людей, потрібно розселити їх окремо взятими родинами по всій території повернених земель»[426] на півночі та заході країни, яку Польща отримала від Німеччини. У 1946 р. основні зусилля польських комуністів були спрямовані на боротьбу проти внутрішньої польської опозиції, а не з українцями. Взимку 1946–1947 рр. армію використовували для фальсифікації парламентських виборів, що відбулись у січні 1947 р. А їхні результати, разом із проголошеною того ж місяця амністією, поклали край збройному протистоянню поляків польській владі. Попри подальше збільшення кількості частин польської армії, що воювали з українськими повстанцями, УПА продовжувала боротьбу.
421
Akcja «Wisla» / Misilo Eugeniusz (oprac.). — Warszawa: Archiwum Ukrainskie, 1993. — s. 15. Підгорний був одним із трійки, що в 1964 р. скинула Хрущова.
422
Спосіб дії (лат.).
423
Про цей випадок див.: Repartiacja czy deportacja? / Misilo. — t. 2. — s. 24, 31, 39, 43.
424
Ці підрахунки про переселення базуються на статистичних даних, наведених у: Akcja «Wisla» / Misilo. Див. також дослідження про переселених українців Галини Щерби: Депортації населення з польсько-українського пограниччя 40-х років // Польсько-українські студії. — т. 1. — К.: Либідь, 1993. — с. 254. Дані про вбитих українців див. у: Motyka. ak bylo w Bieszczadach. — s. 364.
425
Волокитина. Советский фактор. — с. 388. Колишній секретар Комінтерну Дмитро Мануїльський написав члену Політбюро Лазареві Кагановичу, що УРСР не повинна більше приймати українців з Польщі, оскільки відповідальний за переселення орган розформовано, а належних умов для подальшої діяльності не було створено. Сергійчук. Трагедія українців Польщі. — с. 404–405. Цікаво, що Мануїльський брав участь у переговорах у Ризі в 1921 р., опікувався Комуністичною партією Польщі перед її розпуском і добре знався на польських справах, а також вільно володів польською мовою.
426
Akcja «Wisla» / Misilo. — s. 53–54.