Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569-1999
Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569-1999 - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569-1999

Электронная книга - «Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569-1999». Краткое содержание книги:

У своїй книзі відомий американський історик, професор Єльського університету Тімоті Снайдер досліджує феномен народження модерних націй. Книга починається з розгляду створення в XVI ст. Речі Посполитої — найбільшої держави ранньомодерної Європи. Наприкінці ж XX ст., яким і закінчується дане дослідження, землі колишньої Речі Посполитої поділили між собою держави, названі за націями: Польща, Україна, Литва та Білорусь. Відповідно до найпоширенішого на цей момент уявлення про національність, державні кордони мали охоплювати мовні спільноти. Яким чином з однієї ранньомодерної національної ідеї постали чотири модерні? Відповідь автора покликана привернути увагу як фахових істориків, так і людей, яким небайдужі питання власної ідентичності.
1 ... 99 100 101 102 103 104 105 106 107 ... 159
Перейти на страницу:

Однак це не означає, що переселення всього українського населення було зумовлене винятково протистоянням із УПА. На початку 1947 р. польське Політбюро та Генштаб вважали тотальне переселення українців бажаним незалежно від очікуваного знищення УПА. Армія отримала наказ: «знищити банди УПА» й «евакуювати всіх осіб української національності з цих територій на північний захід, розселяючи їх якомога далі один від одного»[433]. Польське керівництво (зокрема, й те, що доповідало Москві) розуміло операцію «Вісла» двояко: водночас як боротьбу і як переселення, тобто, навіть якби УПА вдалось швидко нейтралізувати, переселення мало тривати до останнього українця. За словами генерала Моссора, метою операції «Вісла» було «раз і назавжди розв'язати українську проблему в Польщі»[434]. Переселення було організоване для того, щоб там більше ніколи не могли з'явитись українські громади, а післявоєнна Польща стала, використовуючи лексику повоєнних комуністів, успадковану ними від міжвоєнних націоналістів, «національною державою»[435].

Навіть назва операції не випадкова і свідчить про першорядність переселення. Вісла тече з Кракова через Варшаву та впадає у Балтійське море поблизу Гданська, розділяючи сучасну Польщу майже навпіл. До і під час Другої світової війни річки визначали кордони гомогенних національних територій, уявлених націоналістами: польські націоналісти закликали вигнати українців на схід за Збруч, а українські націоналісти попереджали поляків, щоб ті тікали на захід, за Сян. Радянська ж політика фактично полягала в тому, щоб знайти компромісну річку і потім провести депортацію в обох напрямках. Таким польсько-українським кордоном став Західний Буг, і понад мільйон поляків і українців були «евакуйовані» з одного берега річки на інший. Операція «Вісла» цілком вкладалася в цю традицію, але мала присмак гіркої іронії. Вісла окреслювала північний і західний кордони Люблінського, Ряшівського та Краківського воєводств повоєнної Польщі, де жили українці, і звідки їх потрібно було переселити. Якщо націоналісти зазвичай прагнули вигнати етнічних ворогів за річку і «повернути» їх на ворожу національну територію, а в 1944–1946 рр. подібні плани на власний спосіб реалізовували радянські та польські комуністи, то 1947 року польська влада розосереджувала своїх громадян українського походження в «неправильному» напрямку — на північ і захід — на той берег Вісли, де українців ніколи не було, але де вони, як очікувалось, могли асимілюватись.

Операцію «Вісла» було сплановано так, щоб етнічна географія нової польської держави відповідала політичній. Коли у 1947 р. вцілілі євреї емігрували, а залишки німців поспішали змінити свою національність, польська влада вирішила переселити «всіх осіб української національності». Навіть усі змішані родини та громади, що не підтримували УПА, так само як і лемки, які не ототожнювали себе з українською нацією, навіть ветерани Червоної армії та вишколені в Радянському Союзі члени партії та комуністи, які допомагали «репатріювати» братів-українців у 1944–1946 рр., — всі вони підлягали примусовому переселенню. Національність знову, як і під час «евакуації», визначали кров і релігія, а на практиці — літера «У» в нацистських ідентифікаційних документах[436]. Ця політика, що мала охопити «всіх» ще раз підтверджує той факт, що в основі польської «народної демократії» лежала польська «національна держава».

Польська комуністична влада мала нагоду здобути популярність, подолавши українців і «розв'язавши» останнє національне питання на польській землі. Від часу заснування Союзу польських патріотів у 1943 р. головною метою комуністичної пропаганди стала гегемонія в національному питанні. Позбавлення УПА права на державну амністію в січні 1947 р., застосування різних законів до українських і польських партизанів і, зрештою, операція «Вісла», проведена влітку 1947 р., свідчили про те, що ці акції визначали національну спільноту в суто етнічних категоріях.

ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЇ «ВІСЛА», 1947

Керувати операцією «Вісла» доручили генералові Моссору який вступив до комуністичної партії лише у 1945 р. Моссор був вояком легіонів Пілсудського під час Першої світової війни і військовим стратегом у міжвоєнній Польщі. Він був залучений до антиукраїнських заходів перед війною та брав участь в операції «Жешув» у 1946 р. Військові операції проти УПА і участь армії в переселенні, очевидно, були розроблені двома радянськими поляками: керівником оперативного штабу полковником Міхалом Хіліньським і підполковником Вацлавом Косовським, якого призначили начальником оперативного відділу штабу[437]. В операції «Вісла» брали участь піхотні дивізії та служби державної безпеки загальною кількістю 19 335 осіб. Більшість цих солдатів воювали проти польського підпілля. Після року збройної боротьби зі своїми ж земляками, коли часто доводилось стріляти в колишніх товаришів по зброї, цих вояків можна було вважати достатньо здеморалізованими. На початок операції «Вісла» оперативна група чисельно перевищувала УПА в пропорції майже 20 до 1[438].

вернуться

433

Akcja «Wisla» / Misilo. — s. 98–99.

вернуться

434

Akcja «Wisla» / Misilo. — s. 93.

вернуться

435

Я всіляко заперечую твердження, що переселення було не чим іншим, як частиною плану знищення УПА. Цей погляд представлений у найгрунтовнішому дослідженні останніх років: Szczesniak, Szota. Droga do nikad. Тадеуш Пьотровський також дотримується позиції, яку я ставлю під сумнів; див.: Piotrowski. Poland's Holocaust. — p. 244, 379. Так само я не згоден із протилежним поглядом, що ця операція ніяк не стосувалась УПА. Думка про те, що польська політика була б такою самою та мала б таку саму підтримку, якби УПА не було, не дуже переконлива. Тому якось дивно говорити про «трагедію українців Польщі» без згадки про різню на Волині. Див.: Сергійчук. Трагедія українців Польщі.

вернуться

436

Один поляк згадує несправедливе трактування лемків як зрадників, див.: II/1771, AWKW. Про кенкарти див.: Kersten. he Polish — Ukrainian Conflic under Communis Rule. — p. 147.

вернуться

437

Косовський повернувся до Радянського Союзу в жовтні 1948 р., див. його «Служебную характеристику» від 15 жовтня 1948 р. і «Charakterystyku Sluzbowu» від 31 березня 1948 р. // Teczka personalna pplk. Waclawa Kossowskiego, Centralne Archiwum Wojskowe (CAW).

вернуться

438

Motyka. ak bylo w Bieszczadach. — s. 407.

1 ... 99 100 101 102 103 104 105 106 107 ... 159
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)