Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи
- Автор: Адо Пьер
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Новий Акрополь
- ISBN: 978-966-97200-5-4
- Переводчик: Оксана Йосипенко
- Жанр: Философия
Электронная книга - «Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи». Краткое содержание книги:
Книга є рідкісним для нашого часу прикладом синтезу філософського, наукового та мистецького підходів і, у цій якості, буде цікавою широкому інтелектуальному загалу.
Вочевидь, саме всупереч поемі Шіллера Шлеґель закликає своїх сучасників сміливо виступити проти небезпеки та подолати свій страх: «Прийшов час вирвати у Ізіди її покривало та відкрити її таємницю. Хто нездатен стерпіти вигляд богині, той нехай втікає або загине»[951]. У своєму есеї «Учні у Саїсі» Новаліс вторить йому: «Якщо справді жоден смертний не може підняти її покривало, як це вказує надпис, який я там бачу, то ми повинні намагатися стати безсмертними. Той, хто відмовляється підняти покривало, не є справжнім учнем Саїса»[952]. Цей натяк на безсмертя, або, інакше кажучи, на могутність розуму[953], дає змогу зрозуміти, що тема покривала Ізіди в романтичну добу витлумачується у перспективі ідеалістичної філософії. Розкрити Ізіду означає визнати, що Природа є нічим іншим, як Розумом, який не усвідомлює себе, що Не-Я, яким є Природа, зрештою тотожне Я, що Природа є ґенезою Розуму. Попри глибокі відмінності, що існують між різними філософами-романтиками, чи йдеться про Фіхте, Шеллінґа, Геґеля, а також Новаліса, у різних перспективах залишається незмінною та сама фундаментальна тенденція: ототожнення Природи та Розуму.
Есей Новаліса, що має назву «Учні у Саїсі», є незавершеним. У матеріалах, зібраних Новалісом для його написання, він вражаюче чітко висловив сенс, що його німецькі романтики надавали розкриттю Ізіди: «Один із них досягнув мети — він зняв покривало із богині Саїса. Але що він побачив? Він побачив справжнє диво — самого себе!»[954]. Для Новаліса, таким чином, дослідження внутрішнього життя дасть змогу дістатися витоків природи. Тільки повертаючись до самих себе, ми можемо зрозуміти природу, адже природа є чимось на кшталт дзеркала розуму. Цю ідею знаходитимуть в усій романтичній філософії[955]. Згодом Берґсон виявиться спадкоємцем цієї традиції. На його думку, осягаючи ґенезу природи у «тривалості», розум усвідомлює той факт, що у такий спосіб він сам намагався реалізуватися через становлення природи, а отже існує тотожність між внутрішнім життям та життям Всесвіту.
Ця тема є улюбленою темою Шеллінґа. Віднаходячи у своєму визначенні природи античний сенс phusis, тобто продуктивності та спонтанного розквіту, він розуміє людину «як свідоме становлення природної продуктивності»[956]. Ми вже цитували цей важливий текст[957]:
Те, що ми називаємо Природою, є поемою, прекрасне та загадкове письмо якої ми не можемо розшифрувати. Проте, якби ми могли розгадати таємницю, то відкрили би Одіссею Розуму, який, будучи жертвою вражаючої ілюзії, втікає, шукаючи себе, адже проступає крізь світ так само, як сенс — крізь слова[958].
Для Геґеля розкриття Ізіди так само є поверненням розуму до самого себе. Проте для нього цей процес відбувається в історичному становленні. Формула Саїса «Жоден смертний не піднімав мого покривала» означає, що Природа є реальністю, що відрізняється від самої себе, що вона є чимось іншим, аніж її безпосереднє явлення, що вона має якесь приховане внутрішнє[959]. Він, між іншим, критикує Ґьоте, який відмовився розрізняти зовнішнє та внутрішнє у Природі[960]. Водночас, для Геґеля приховування природи відповідає лише єгипетському історичному моменту. Вона розкривається, тобто знищує себе, у грецькій думці, що кладе край «загадці». Не випадково єгипетський сфінкс був убитий греком Едіпом. Сфінкс помер, коли грецька думка визначає людину і коли людина визначає себе відкриваючи, що внутрішнім природи є вона сама[961]. Це означає, що те, що ми вважаємо іншим собі — Природа, є нічим іншим, як нами самими, тобто Розумом.
До цих романтичних варіацій на тему Ізіди додамо іншу підказку Новаліса. Вона міститься у казці про Гіацинта та Бутон Троянди, що її розповідає один із учнів Саїса. Гіацинт залишив свою наречену Бутон Троянди, щоб відправитися у далеку країну на пошуки закритої покривалом Діви, Матері усіх речей. Після тривалої подорожі він приходить у храм, де вона перебуває. Проте, коли він підняв покривало «небесної Діви», то побачив Бутон Троянди, яка кинулася у його обійми. Образ Софі, юної нареченої Новаліса, яка дуже рано пішла із життя та яку він обожнював усе своє життя, накладається у нього на образ Ізіди, безконечної Природи, зрозумілої як жіночна Вічність. Цього разу, найкращою посвятою у таємницю Ізіди-Природи стає кохання. Одна сторінка із «Учнів у Саїсі» може допомогти нам проінтерпретувати цю нову перспективу. Один із учнів, «юнак із іскристими очима», виражає глибоку думку Новаліса, коли представляє пізнання природи як абсолютно невід’ємне від афективного елементу, а саме від якоїсь «солодкої тривоги», на яку здатні лише самі поети:
951
Шлегель Ф. Ідеї, § 1 // Schlegel F. Kritische Neue Ausgabe. — Bd. II. — Paderborn, 1967. — S. 256: «Es ist Zeit den Schleier der Isis zu zerreissen und das Geheime zu offenbaren. Wer den Anblick der Gôttin nicht ertragen kann, fliehe oder verderbe»
952
Novalis. Les disciples à Sais // Novalis. Petits écrits / Trad. et introd. Par G. Bianquis. — Paris, 1947. — P. 189.
953
Novalis. Grains de pollen, § 112 // Petits écrits… — P. 83.
954
Novalis. Les disciples à Sais, Paralipomènes, 2 // Petits écrits… — P. 257.
955
Про неоплатонічні корені цієї традиції див.: Hadot P. L’apport du néoplatonisme à la philosophie de la nature // Tradition und Gegenwart, Eranos Jahrbuch, 1968. — Zurich, 1970. — P. 91—132.
956
Merleau-Ponty M. Résumé des cours // Annuaire du Collège de France. — Année 1957. — P. 210.
957
Див. вище, параграф 17, c. 268.
958
Schelling F.W. Système de l’idéalisme transcendantal // Schelling F.W. Essais / Tr. fr. et préf. S. Jankélévitch. — Paris, 1946. — P. 175.
959
Геґель Ґ.В.Ф. Лекції з філософії релігії // Samtliche Werke, Jubilaeum Ausgabe. — Bd. XV. — Stuttgart, 1965. — S. 471.
960
Геґель Ґ.В.Ф. Система філософії. Вступ до філософії природи // Samtliche Werke, Jubilaeum Ausgabe. — Bd. IX. — S. 46—47.
961
Геґель Ґ.В.Ф. Лекції з філософії історії // Samtliche Werke, Jubilaeum Ausgabe. — Bd. XI. — Stuttgart, 1961. — S. 291.