Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Историческая проза » Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя
Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя

Электронная книга - «Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя». Краткое содержание книги:

Побачити світ у краплині роси — великий дар природи. Показати у долі однієї родини величезний пласт закарпатської історії — справжній талант від Бога. Подібні думки спливають із незвичної трилогії Дмитра Кешелі «Політ співочого каміння». Літературна епопея цікава не тільки вельми колоритними героями і персонажами, а й оригінальністю стилю, де надзвичайно тонко переплелися народний гумор, сатира, комедія із високою поезією, глибокою філософією і людською драмою. Саме це надає творам гостросюжетності, а книзі — неймовірної читабельності.
1 ... 100 101 102 103 104 105 106 107 108 ... 184
Перейти на страницу:

— Ви заблудилися, добрий чоловіче… ви не туди потрапили.

Міліціонер остовпів, якусь мить повагався, а далі безпорадно оглянувся.

— І ви теж заблудилися, — так само приязно і спокійно сказали мамка іншим незваним гостям.

Ті повирячували очі, порозкривали роти і почали переглядатися між собою.

— Ідіть із миром і не грішіть більше! — мовили мамка. — Але спершу вийдіть із хащі, бо ви заблудилися…

На величезний подив баби Фіскарошки, усі четверо почали дякувати і, низько кланяючись, поспішно покинули обійстя.

— Свят-свят, дочко моя дорога! — почала хреститись Фіскарошка. — Што ти з ними наробила?

— Ви, мамо, самі виділи: не лаялася, не кричала, не билася, а сказала людям правду — і вони зрозуміли, — посміхнулись мамка…

— Гей, діду, вставай, якого фраса дрихнеш, як жаба-коропаня?! — почала зі страху Фіскарошка штурхати Соломона.

— Мамо, не будіть нянька, — попросили лагідно мамка. — Хіба не видите, як вони переживають у сні?!

Як потім оповідали, партєйна делегація на чолі із Пуцликом, вийшовши із нашого двору, спустилась із Небесі до Палестини. І тут, аби рушити до Мукачева, пішла зовсім у протилежний бік — через Бразилію і Ватікан попрямували до Бобовищ. Біля Лохова зупинились, про щось таємниче пошепотілись і раптом напропале рушили чомусь до лісу.

Майже цілий тиждень культуролог Пуцлик із своїм партєйним загоном замість того, аби повернутись у Мукачево, блудитиме навколишніми хащами. Час од часу вони виходитимуть до якогось села, але… Скажімо, у Копинівцях їм розтлумачать, як прямувати до Мукачева, проте партєйний загін рушить знову у протилежний бік — до перечинських лісів. Врешті-решт про це прочула мукачівська влада і організувала на пошуки заблуклих соратників військовий загін.

Тільки на третій день солдати знайшли партєйних товаришів біля села Пацканьова — обірваних, зарослих, голодних і ледь не божевільних від пережитого.

Особисто не відаю про подальшу долю Пуцликових соратників, які залізною волею большевистської партії хотіли затягнути мою мамку в колгоз. А ось життєвий шлях культурного начальника повернув різко! Видно, блукання по лісах вилікувало контужену голову, освітило свідомість і пішло на велику користь. Пуцлик вмить забув про російську, почав спілкуватися виключно на материнській. Більше того, вийшов із партії і покинув роботу, потім найнявся двірником до православного храму, де до останніх днів своїх співав у церковному хорі. А мамка!..

Того ж вечора вона зібрали всю нашу родину і сказали:

— Не хочу, аби ви через мене мали великі біди! Тому покину вашу хату і переберуся до нянька.

— Ти што, Анцько, май розум! — закричали мамці всі водноголос. — А як же чоловік, діти?

— З ними буде усе добре, — заспокоїла мамка. — Повірте мені — вони будуть усе зі мною, а я — з ними, але хату вашу мушу покинути…

— Анцько, кому треба, то і в батька тебе знайде! — заперечила Фіскарошка.

— Ні, там не знайдуть, — усміхнулась мамка, — якщо я буду там, у нянька, усі забудуть про мене.

І того ж вечора, спакувавши дерев’яні валізи, мамка повернулись до батьківського обійстя.

І що дивно: з того дня і насправді усі ніби забули про мамку. Навіть агрономка Катерина, коли баба їй тепер нагадувала про невістку, дівчина спохвачувалась, щось починала пригадувати, руками стискувала скроні, а потім якось винувато відповідала:

— Так!.. так!.. Ваша, бабко, невістка дуже і дуже талановита. Бережіть її, дуже бережіть! — І одразу намагалась втекти.

У родині Данків теж дивним чином ставилися до життя мамки у діда Наполійона. Усім здавалось: так, і тільки так має бути! І що дивно — ми не бачились уже кілька років, але у всіх таке враження, ніби мамка щохвилини з нами, а ми — із нею!

Ось і тепер, коли навідався до діда Петра, маю таке відчуття, ніби я ані на мить не розлучався з мамкою. І маю таку упевненість, ніби увесь цей час вони мене щоранку будили, годували, доглядали, а увечері клали до сну і молились за мою долю.

Більше того, виявляється, мамка до найменших подробиць знали про все, що твориться у нашій родині на Небесі: від того, які квіти посадила баба Фіскарошка під вікнами, як вони зацвіли і аж до деталей гучних похоронів діда Соломона.

Оскільки остання подія — тобто, похорони діда Соломона — стала помітною віхою в історії Данківського сімейства, мушу в кількох словах і деталях переповісти її і я…

1 ... 100 101 102 103 104 105 106 107 108 ... 184
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)