Казки народів світу
- Автор: Сидоренко Ирина
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- ISBN: 5-301-00620-7 (укр.)
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Казки народів світу». Краткое содержание книги:
Сборник включает избранные сказки народов мира. Большинство из них выходило в издательстве «Вэсэлка» в разные годы.
Редактори-упорядники Ірина Сидоренко, Володимир Романець
Передмова Ірини Сидоренко
І магрібинець почав улещувати Аладдіна й розважати його і, йдучи поряд із ним, розповідав цікаві бувальщини та небилиці, і нарешті вони добулися до того самого місця, до якого хотів привести хлопця цей магрібинський чаклун і задля якого він прибився сюди із далеких країв.
— Ну, любий небоже, сядь і відпочинь тут,— мовив магрібинець.— Оце і є те місце, куди ми прямували, і я покажу тобі такі дива, якими ніхто ще не милувався. Як відпочинеш, назбирай трохи хмизу, сухого коріння, гілок та іншого палива. Я хотів би розкласти багаття й показати тобі щось таке, чого ще ніхто ніколи не бачив.
Аладдінові закортіло побачити те, чого ще ніхто ніколи не бачив, і він забув про втому й заходився збирати хмиз, аж поки магрібинець мовив: «Годі!» Чаклун звівся на ноги, витяг із-за пазухи кресало й запалив просякнуту сіркою тріску, від неї припалив свічку, яку теж витяг із-за пазухи, і, коли Аладдін присунув купку хмизу, підпалив її. Зачекавши, коли полум’я пригасне, він знову сягнув рукою за пазуху, витяг маленьку коробочку, дістав із неї пучку якогось порошку й кинув його у вогонь. У небо знялися стовпи диму, а магрібинець почав промовляти якісь заклинання.
І враз усе навкруги потемніло, загуркотів грім, земля задвигтіла й розчахнулась.
Серце в Аладдіна закалатало, і він хотів чкурнути, куди дивляться очі.
Магрібинець, побачивши, що хлопець намірився тікати, страшенно розлютився, бо зірки йому вже давно показали, що без цього хлопця, якого звати Аладдін, він не здійснить свого задуму: адже він прагнув здобути скарб, який міг відкритися лише за допомогою Аладдіна. І він підвів руку й дав Аладдінові такого сильного ляпаса, що хлопець впав на землю.
Прийшовши до тями, він спитав:
— Дядечку, що я зробив тобі лихого, чим заслужив таку кару?
— О синку, я ж хочу, щоб ти став хоробрим мужем!— відповів лукавий чаклун.— Не переч мені, адже я тепер тобі за батька! Незабаром забудеш усі свої турботи, бо побачиш дивовижні речі!
Аж тут земля розчахнулась, у розколині з’явилася мармурова плита, в якій блищало мідне кільце.
І магрібинець сказав Аладдінові:
— Коли ти зробиш так, як я скажу, то станеш багатішим за всіх царів світу! Отут заховано величезний скарб, який заповідано тобі,— а ти хотів накивати п’ятами! Я чарами примусив землю відкрити свої глибини. Бачиш оцю плиту з мідним кільцем? Скарб лежить під нею. Візьмися рукою за кільце, трохи підніми його — і мармурова плита зсунеться. Ніхто, крім тебе, не може зрушити її, синку, і ніхто, крім тебе, не смів ввійти в цю скарбницю, тому що скарб охороняється твоїм іменем! Але ти повинен у всьому слухатись мене! Все це я роблю задля твого добра, бо тут лежать найбільші у світі багатства. Всі царі землі не здобули навіть малої частинки їх. І всі ці багатства — твої і мої!
Почувши ці слова, Аладдін забув про біль і втому.
— О дядечку,— мовив він,— скажи, чого ти хочеш? Я коритимусь твоїм наказам і ні в чому не буду тобі перечити.
І магрібинець відповів:
— У мене немає спадкоємців, крім тебе, і я хочу, щоб ти був щасливий. Ти — мій єдиний спадкоємець і наступник!
Він підійшов до Аладдіна, поцілував його в чоло й додав:
— Для кого ж я труждаюсь, як не для тебе? Тож підійди до плити й візьмись за кільце.
— О дядечку,— мовив Аладдін,— але ж плита ця важка, і я сам не подужаю її підняти — адже я ще малий. Допоможи мені, прошу!
— Ні, мені заборонено до неї торкатися!— відповів чаклун.— Візьмись рукою за кільце, і плита відразу підніметься. І коли ти візьмешся за кільце, назви своє ім’я, ім’я твого батька й діда, а також ім’я твоєї матері та її батька.
Аладдін ступив уперед і зробив усе так, як сказав магрібинець: потягнув за кільце, назвав своє ім’я, ім’я батька й матері, імена батькового і материного дідів,— і плита піднялася. Аладдін відсунув її набік, і перед ним відкрилося підземелля з дванадцятьма східцями.
— Аладдіне,— сказав чаклун,— слухай мене уважно й зроби все точнісінько так, як я тобі загадаю! Спустись у це підземелля! Внизу ти побачиш здоровенний льох, поділений на чотири кімнати. В трьох із них ти знайдеш чотири глеки з червінцями, сріблом та золотими зливками. Не підходь до них близько, не торкайся їх. Іди вперед, аж поки дійдеш до останньої, четвертої кімнати. Минаючи кожну кімнату, ти побачиш, що всі вони завбільшки з будинок. У четвертій кімнаті теж стоять глеки з червінцями, сріблом, золотими зливками й самоцвітами. Не підходь до них і навіть краєчком одежі їх не торкнися. Не торкайся і стін — а то загинеш! І не затримуйся на східцях — бодай на жодному! Якщо ж ти мене ослухаєшся, то злі чари обернуть тебе на чорний камінь...