Казки народів світу

За кілька днів вальбірі влаштували короборі — свято з танцями і співами. Воно тривало три дні, і звуки співів та супровідний стукіт паличок лунали голосніше й голосніше, аж поки гомін став такий гучний, що велетні попрокидались із свого довгого сну. Розлючені, що їх розбудили, вони вибігли з печери й повбивали всіх, хто був на короборі. А тоді рушили з долини далі й далі, знищуючи гурти вальбірі усюди, де тільки траплялося.

Повні страху перед нелюдами-велетнями, вальбірі зібрались по своїх таборах і стали радитися, як позбутися цієї напасті.

В одному з таборів був чарівник, людина великого розуму, і всі благали його врятувати їх від велетнів. Другого дня чарівник узяв списи, бумеранг, під пахву — клуночок з чарівницьким начинням і пішов шукати велетнів.

Не довго й шукав він і натрапив на печеру, в якій тепер спали велетні.

Тихо-тихесенько підкрався чарівник ближче до велетнів. Тоді обернувся на лісову мишу, підбіг до одного і вкусив його за вухо. Той прокинувся і ляснув сусіда по обличчі. Тепер збудився й сусід і приголомшено спитав:

— За що ти мене вдарив сонного?

— А ти чого мене вкусив за вухо? — сердито обізвався перший.

І почали вони битися. Але бились недовго, незабаром знову вгамувалися й поснули.

А чарівник, який усе бачив з-за кущів, перекинувся цього разу в змію, підліз до першого велетня і вкусив його за ногу. Той із люті вхопив свою палицю й почав бити сусіда.

Отоді почалася між велетнями справжня битва. Обидва завзято лупцювали один одного, аж поки так знесиліли, що ледве ворушилися.