Казки народів світу

Аладдін затремтів від страху, побачивши джина, та коли він почув, як приязно той обізвався до нього й сказав: «Проси в мене, чого хочеш!» — то заспокоївся й пригадав слова магрібинця: «Цей перстень вибавить тебе з будь-якої біди».

Аладдін сказав джинові:

— О слуго персня, я хочу, щоб ти вивів мене на землю!

Не встиг іще Аладдін скінчити своєї мови, як земля задвигтіла й розчахнулася, і він побачив себе біля входу в підземелля.

І Аладдін, зрадівши із того, що він знову на землі й сонячні промені пестять йому обличчя, заплющив засліплені очі. А коли розплющив їх, то побачив, що земля навколо рівна, і немає на ній сліду того, що вона розкривалась. Аладдін роззирнувся навсебіч, побачив сади й упізнав дорогу, якою прийшов сюди.

І хлопець, щасливий з того, що врятувався, подавсь до міста. А вступивши в свій дім, упав на долівку, непритомний від голоду й спраги.

Мати кинулась приводити сина до тями і, принісши від сусідів трохи трояндової води, покропила йому обличчя. Бід тієї хвилини, як бідна вдова попрощалася з Аладдіном, вона не переставала плакати, коли хлопець, повернувшись, упав непритомний, вона мало не спричинилася. І вона кропила Аладдінові лице трояндовою водою й давала нюхати зілля, аж поки він отямився й мовив:

— Дай мені чогось попоїсти, матусю, бо я два дні не мав і рісочки в роті!

Мати поставила перед ним їжу, сказавши:

— Їж, синочку, а потім розповіси, де ти був і що з тобою приключилось.

І Аладдін сів до столу, а коли вдовольнився й відпочив, глянув на матір і сказав:

— О матінко, лежить на тобі велика провина! Адже ти віддала мене проклятущому чаклуну, який хотів звести мене зі світу! Я власними очима бачив смерть, яку він насилав на мене! А ми ж думали, що він справді мій дядько! Аби ти знала, який це злий жорстокий чаклун!

І Аладдін розповів матері все, що з ним трапилося відтоді, як розлучився з нею, й до того, як джин виніс його з підземелля.

І коли мати почула синову розповідь і дізналась, як повівся з ним магрібинець, то мовила:

— Синку, в ту мить, як я побачила магрібинця, серце мов відчуло щось лихе. В нього на обличчі написано, що він дурисвіт і чаклун, який губить людей своїми чарами! І я злякалась за тебе.

Аладдін дві ночі не спав, тож був дуже млявий і сонний. І він міцно заснув, а прокинувся аж наступного дня, коли сонце звернуло вже на полудень. Він попросив їсти, бо дуже зголоднів, але мати сказала:

— Гай-гай, синку, в мене немає нічого, бо все, що було, ти з’їв учора. Зараз піду на базар, продам прядиво й куплю на вторговані гроші їжі..

— Хай твоє прядиво лишається вдома, матінко,— відповів Аладдін.— Дай мені лампу, яку я приніс із собою. Віднесу я її на базар. За неї, мабуть, заплатять більше, ніж за прядиво.

Мати принесла лампу, але побачила, що вона брудна, і сказала:

— О синку, хіба ж ти продаси таку бруднющу лампу? її треба почистити. Зараз я візьмуся до цього. А тоді вже понесеш продавати.