Українські билини (збірка)
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Мифы. Легенды. Эпос
Электронная книга - «Українські билини (збірка)». Краткое содержание книги:
Соромно стало Володимирові, опустив він буйну голову, до Ставра Годиновича промовляє:
— За твою хвальбу велику повік у Києві без усякого мита торгувати можеш 8.
Виїхав Ставр Годинович із Василисою Микуличівною в землю Ляховецьку, а князь із княгинею проводжати їх вийшли.
1 Ставр Годинович — у Новгородському літописі згадується боярин Ставр (під 1118 роком), він присягав Володимиру Мономаху, великому київському князю, а згодом потрапив у немилість. Очевидно, цей факт і став приводом для складання билини. В одному з варіантів Ставр названий боярином чернігівським, у поданому варіанті — із землі Ляховецької, тобто із Польщі.
2 Земля Ляховецька в билині, очевидно, постала з того, що Василиса Микуличівна була дочкою Микули Селяниновича — героя полянського — і сама була поляницею (полянкою). Співзвучність назв «поляни» — «поляки», очевидно, змусила співця помістити Ставра у Ляховецьку землю.
3 Тут подано ознаки великої заможності Ставра: він володів містами, селами, табунами коней, тобто був рівний із князями.
4 Про богатирку Василису Микуличівну є дві різні билини, але побудовані на спільному мотиві: її чоловік потрапляє у немилість до князя Володимира. Наш варіант має подібність до сюжету хорватських, німецьких та українських пісень про дівчину, яка, перевдягтись воїном, визволяє з полону свого чоловіка. За мотивами хорватських пісень Іван Франко написав «Поему про білу сорочку», а Борис Грінченко за мотивами українськими написав «Думу про княгиню-кобзаря».
5 У звичаях київських великих князів було віддавати дочок за іноземних володарів — так чинили й Володимир Великий, і Володимир Мономах. Тому й не дивно, що Володимир так легко згоджується одружити дочку із сином польського короля. До речі, одна із дочок Володимира Великого, Марія Доброніга, була жінкою польського короля Казимира Першого.
6 Маємо тут повторення мотиву билини «Добриня сватає наречену князеві Володимиру», тільки сцена бойового змагання розписана просторіше — співець з її допомогою показує силу богатирки. Оскільки вона належить до старших богатирів, то й перемагає Володимирових богатирів.
7 Гусляри в часи Київської Русі були популярні, справді пригравали на князівських бенкетах.
8 Тут свідчиться про те, що Ставр був купець; це прив’язує билини до купецького епосу.
Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.
СТО СІМДЕСЯТ І ОДИН БОГАТИР 1
Був собі купець і у купця дочка 2 За кучера був у нього чоловік, а ім’я йому Копито.
І зналася та баришня 3 із тим Копитом — із кучером.
Жила вона з ним довго-недовго,
Тепер заваготіла,
І вивела ніччю сина,
І спрятала його,
Щоб батько або мати щоб не узнали,
А сама лежить больна.
Ніччю, як старі обіснули,
Запряг Копито коні у коляску,
Узяли дитину і поїхали —
Верстов за сімдесят у степ убігли.
Тоді вона взяла того хлопчика,
Кинула у траву і сказала: «Будь ти по імені Бух, а по батьку Копитович».
А дитина, що як і вилупилось,
Так і балакало.
І на ньому нема шкури,
А усе тіло, як копито 4.
Попрощались,
Поцілувались,
Дала йому харчів і сказала:
«Сиди тут, а я тобі буду харчі приставлять».
Сіли й поїхали.
Коні добрі, гайнули назад.
Коней випрягли.
Вона лягла собі.
І не знав купець і його жінка, що вони їздили.
Побули місяці два чи три,
Повіз Копито свойому синові харча.
Повидались,
Поцілувались —
Харч бросив і поїхав знов назад.
І росте той Бух Копитович Не по часах, а по минутах І шириною, І вишиною.
Місяців три уп’ять Наготовила вона йому харчів і одівання, І поїхали вже обоє сей раз. Приїхали, а вона і питає: «Чи не треба тобі привезти Шаблю або копіє?» 5 Він сказав: «Не треба, мамко, У мене і за шаблю, і за копіє Кулаки будуть». [А ще] каже: «Тепер через півгода Ви мені знов харчів привезіть, а там вже й не треба». І пробув він на тому місці самому, Де його покинули, шість год. Два аршини з половиною у плечах 6 І два з половиною вишини У того Буха Копитовича, І сила у нього
Тридцять три пуди з осьминою 7, По три пуди кулака одного 8. І покинув він те місце, І куди дивиться, туди і йде — Там доріг нема 9. Пройшов 10 день, два, Як покинув він те місце своє, На треті сутки Як ідеть-біжить два богатирі Назустріч йому конями.