Грицько сміється
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Профі
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Грицько сміється». Краткое содержание книги:
Сміх буває різний - від легкої посмішки до гомеричного, навіть до сарказму. Українці сміються ще з колиски - стверджують учені, бо почуття комічного, смішного притаманне українському народу з давніх давен. Народні усмішки, анекдоти супроводжують нас усе життя.Так, як уміє сміяться наш народ, не сміється ні один народ у світі. Згадаймо знаменитий лист запорожців турецькому султану, байки Григорія Сковороди, твори Квітки Основ'яненка, Енеїду І.Котляревського, Тараса Шевченка та багатьох інших авторів.І ось до кагорти гумористів приєднався поет Валентин Кудрицький, випустивши збірку гуморесок під назвою Грицько сміється. Автор виявився дуже плодовитим, бо не встигла висохнути фарба його першої книжки, а вже переді мною нова збірка автора.
Якщо в першій книзі А листя падають він виступив як тонкий лірик, то в цій вибухнув іскрометним сміхом.Так сміятись може лише добра натура і велике почуття гумору. Автор збірки і належить саме до такої категорії людей.Сміх його веселий, щедрий і добрий, хоча йому притаманні гостра сатира, а часом і сарказм. Вустами свого героя - веселого дотепника Грицька автор спрямовує свої сатиричні стріли проти крадіїв, хапуг, ледарів, хабарників,пройдисвітів, весело сміється над курйозними випадками і ситуаціями, в яких опиняються герої гуморесок. Автор своїми творами продовжує кращі традиції майстрів веселого жанру, нікого не наслідуючи, намагається виробити свій стиль, свою образну мову.
У народі давно кажуть: сміх - це здоров'я. Після порції щирого сміху неначе зникає поганий настрій, втома і людина почувається набагато молодшою.А ось вчені стверджують, що декілька хвилин гомеричного сміху на повні груди продовжують людське життя.
Тож, нехай нова збірка гуморесок Валентина Кудрицького додасть тобі, шановний читачу, гарного настрою, звеселить душу і серце і продовжить ще віку.
Смійтесь на здоров'я!
МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
Заслужений діяч мистецтв України
Так і хотілось потиснути їм руки, обійняти їх і поговорити з ними, як з живими, але попереду ще чекав Володимирський собор, який був зведений в честь Володимира-Хрестителя, дякуючи якому, в 988 році наш край став християнським, а ми християнами, собор, який і понині переповнений паломниками і прихожанами.
Дивишся на ті фрески, іконостаси і диву даєшся тому мистецтву і тій культурі: на що був здатний людський розум уже в ті часи і трудно повірить в те, що колись люди були більш примітивними ніж сьогодні і що вони менше розбирались в мистецтві, ніж сьогодні. У всі часи були самородки від Бога.
І сьогодні із глибини сьогодення, дивлячись на свого предка, я не можу сказати, що людина стала більше досконалішою.
Переповнюючи людину чимось одним, природа віднімала від неї щось інше. І я не бачу, що людина стала кращою. Людина стала більш освіченою, але вона була, є і лишиться такою, якою була тисячі років тому. І ніщо її не змінить, як, скажемо, ніщо не змінило вовка або зайця - скільки б вони тисячоліть не існували.
У всіх своя генетична пам'ять, свій код, який непідвласний нікому, окрім Творця. І тому кожна людина, як би вона того не хотіла, проходить ніби один і той самий відрізок свого розвитку від А до Я, і розкодувати людину, і переродити її не зможе ніхто, як би ми всі цього не хотіли, тому вона вічна, тому вона і безсмертна, як і її творіння - іконостаси, фрески, Кий і Либідь з братами, Володимир-Хреститель; як безсмертне Християнство, в яке я сьогодні вірю як і в те, що на світі є Сонце, Місяць і зорі, вірю в Творця і вірю в Україну. Вірю що вона стане самою Сильною, багатою, Незалежною і Вічною.