Переможець отримає все
- Автор: Волков Олексій
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 978-966-2938-39-5
- Жанр: Остросюжетные любовные романы
Электронная книга - «Переможець отримає все». Краткое содержание книги:
Видавництво «Зелений пес» має за честь повідомити: відтепер усі літературні новинки Маестро інтелектуального детективу, як називають його шанувальники, представлятиме персональна авторська серія, яку ми саме так і назвали. А дебютує серія гостросюжетним детективом «Переможець отримає все».
Коли хтось загадковий спробує очорнити світ, у якому ти живеш, ти повстанеш, аби перемогти. Бо лиш сильні чоловіки вміють перемагати, бо лише переможці отримують все!
Тож, любі читачі, приємних вам відкриттів і якнайліпших вражень!!!
— Ма, я надвір піду.
— Іди. Тільки, Олежку, прошу, щоб я тебе не шукала. Добре?
— Добре, ма…
— А на завтра все готово в тебе?
— Так! — Це вже чулося з коридору.
Ляснули зачиняючись двері. А вона нарешті відкинулася на спинку крісла, дивлячись на екран.
Цього кліпу вона досі не бачила — очевидно, зовсім новий. Звісно, Зоряна не могла знати, що по кабельному телебаченню його крутили вже кілька місяців, поки він потрапив і на її екран. Лунав доволі жорсткий ритм бас-гітари, на тлі якого проривалися схожі на іспанські мотиви, а незрівнянний Тарас Лема доїжджав у смокінгу шикарною машиною до розкішного будинку з басейном, і до нього вискакували довгоногі дівчата в бікіні, а він виходив назустріч, вирішуючи якісь справи по мобільному, лише поблажливо махнувши їм рукою. Та в останній момент співак раптово обернувся до неї, так і не дійшовши до цього жіночого натовпу, і залунала пісня:
А камера, знімаючи цю ідилію, наче віддалялася, вивищуючись і відкриваючи всю панораму маєтку:
На цих словах лунав потужний вибух і палац, вибухнувши за спиною Леми, починав осідати чорною хмарою пилюки під той самий жорсткий ритм, поступово накриваючи і його. А на екрані з'являвся ще один телевізор, у якому його вже вели в наручниках і садили на електричний стілець, де він продовжував співати:
Це справді виглядало ефектно. У траурному смокінгу Лема, «обсипаючись» квітами, якими був обкладений, повільно та зловісно підводився з труни і серед переполоху, що зчинявся, йшов по сумочках, які губили перелякані дами, розбігаючись хто куди:
Новий відеокліп Тараса Леми, якого вона ще не бачила, справді був зроблений «круто», як, звісно, і всі інші. Під цей іспанський ритм його черевики трощили косметички й розчавлювали помади та люстерка, що висипалися з них, а він прямував, не зважаючи ні на що, до неї — своєї єдиної, наявність якої не давала йому права померти. Пісня звучала. Що й казати…
А події разом із воскреслим мерцем переносилися на небо, у синю височінь, у якій усе губилося, а звідти на землю злітав величний птах — він сідав зовсім поруч із жінкою, яка сиділа спиною, тому й не видно було її обличчя. Зоряна глянула з інтересом, хоча зі сторони на її обличчі можна було розрізнити ледь помітну іронічну посмішку. Ну-ну, мовляв… кого це видобули на роль дами, задля якої супермен чавить шкарбанами увесь цей «оріфлейм»? Але обличчя жінки так і не показали. Натомість вона поклала руку на крило птаха й пісня продовжувалася:
А Лема тим часом уже виходив з білої машини, подаючи руку іншій жінці, у весільному вбранні…
Наречена перетворювалася на чорну летючу мишу і зникала в темряві, а той, від кого втрачала глузд половина жінок в усій країні, тепер уже сам, без нікого, на розмитому темному фоні видобував із бас-гітари той самий «іспанський» ритм, доповнюючи його всілякими сценічними «штучками», прошиваючи аудиторію, якої насправді не бачив, меблі, стіни квартир, своїм простим, відвертим, наче ота його розхристана сорочка, поглядом. Він не міг ні виїхати, ні оженитися, ні померти. З однієї простої причини — він хотів бути з нею — тією, яку показали тільки раз, та й то зі спини.
Кліп їй сподобався — Тарас Лема був у кращих своїх традиціях. А від гарної мелодійної пісні завжди покращується настрій. Шкода, що немає відеомагнітофона, інакше цю річ обов'язково треба було б залишити собі. І ще здалося Зоряні, коли згадувала щойно бачене на екрані — жінка, яку показували зі спини, виглядала схожою на неї саму.
Те, що сталося за якихось півгодини, виявилося — мало сказати непередбачуваним — справжнім дивом. Зоряна недовго тримала в руках конверт, адресований дирекцією обласного палацу культури, а здивовано розкрила просто внизу, біля поштової скриньки. Очі округлилися. Її, як працівника сфери культури, було запрошено на концерт Тараса Леми, з нагоди якого весь обласний центр уже три тижні був обклеєний яскравими афішами. Вона не відмовилася б туди потрапити. Але з афіш знала, ясно усвідомила, що не сидітиме там. Найдешевший квиток коштував п'ятдесят гривень — це там, звідки нічого не роздивишся. Звісно, дозволити собі таке можливості не було. Отак завжди. А життя минає. То се треба, то те. Цього разу — велосипед для Олежка. Настрій тоді геть зіпсувався. І ось…