Чоловіки під охороною
- Автор: Мерль Робер
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: "Всесвіт", 1989, №6-8
- Переводчик: Григорій Філіпчук
- Жанр: Социально-философская фантастика
Электронная книга - «Чоловіки під охороною». Краткое содержание книги:
У романі «Чоловіки під охороною» (1974) Р. Мерль розглядає складні психологічні взаємини між людьми в екстремальних умовах, породжених фантазією письменника, але цілком можливих у капіталістичному суспільстві. Роман «Чоловіки під охороною» належить до одного з найпопулярніших у наш час підвидів наукової фантастики — до соціальної антиутопії, що розглядає можливі й неможливі моделі суспільства майбутнього, цього разу суспільства, керованого «фемінократією».
— Постривайте, — кажу я, підносячи вгору руки. — Так, Кроуфорд мені подобалась! Але волосся в неї, щоб ви знали, не брудне!
— Що?! — скрикує Берідж, страшенно обурена. — І ви зважуєтесь у цьому признатися?! Який бридкий цинізм!
— Ну що ви, Берідж, давайте виберемо щось одне. Або — лицемір, коли все заперечую, або — цинік, коли признаюся.
— Ви й лицемір, і цинік! — відповідає Лія, насилу стримуючи гнів.
Та цього разу я не даю їй розвинути свою думку.
— Дозвольте мені, Берідж, поставити вам одне запитання, перше ніж ви розірвете мене на шматки. Якщо я подобався Кроуфорд, то чи не означає це, що вона любить чоловіків? І чому б у такому разі «нам» не завербувати її.
— Я про це міркувала, — спокійно, навіть сумовито відповідає Берідж. — На жаль, Кроуфорд належить до тих непослідовних людей, у яких мозок думає одне, а тіло робить інше. Кроуфорд — святенниця Руху за визволення жінок, обмежена бедфордистка. Якби вона з вами переспала, то це їй дуже сподобалося б, але й тоді вона неодмінно донесла б на вас.
Припущення неперевірене, та коли добре подумати, то це, гадаю, правда.
— І що тепер з нею буде? — питаю я.
— Тобто коли знайдуть серед її речей суперляльку? Заспокойтеся, докторе, нічого серйозного. Місіс Берроу спровадить її до виправного будинку. А там їй пояснять, що жіноча піхва чутлива тільки ледь-ледь, що всю втіху жінка дістає через клітор, отож чоловік їй зовсім не потрібен.
Ця пісня мені знайома. Її мотив я вловив ще в гнітючій писанині Дебори Грімм. Але мене вражає те, як перевтілилася Берідж. Те, що Кроуфорд звідси спровадять, наче заспокоїло її; переді мною стоїть уже зовсім інша жінка: весела, збуджена, задерикувата.
— А що думаєте про це ви, докторе?
— Я не гінеколог, до того ж це питання спірне.
— Ви маєте свою думку?
— О, думку! Про це стільки думок, скільки дослідників. Повірте мені, Берідж, люди, які стверджують, ніби з’ясували загадку жіночого оргазму, — несосвітенні дурисвіти.
— Ну що ви, докторе, не будьте таким скромним, — каже Берідж, труснувши волоссям кольору червоного дерева і втупившись у мене блискучими очима, сповненими іронії й запалу водночас. — Ви ж бо маєте про це власну думку! Дозвольте мені розгадати її! Тож як фалократ, що розкаявся не до кінця, ви схиляєтесь до думки про піхвовий оргазм.
— Я хотів би послатись на Кегеля, — намагаюся боронитись я.
— Хто той Кегель?
— Гінеколог.
— І що зробив цей гінеколог?
— Він вирішив лікувати нетримання сечі у своїх пацієнток за допомогою вправ, які зміцнюють м’язи навколо піхви.
— І досяг успіху?
— Такого, на який навіть не сподівався. Його пацієнтки не тільки одужали, а й не забарилися помітити, що оргазм у них відбувається набагато легше, ніж доти. А декотрі з них, що були фригідні, спізнали його вперше.
— І який висновок ви з цього робите?
— Що куприкові м’язи відіграють у жіночому оргазмі велику роль і що їх відчутно стимулює тиск і тертя стороннього тіла.
— Тиск і тертя стороннього тіла? Як чудово сказано! Ви просто поет, докторе! — глумливо каже Берідж.
Але водночас вона несподівано червоніє до самих вух, відвертається від мене — волосся погойдується в неї на потилиці — й гордовито, владно кидає мені через плече:
— Я прийду до вас одразу ж пополудні. Маю сказати вам про два рішення, які стосуються безпосередньо вас.
За обідом я завважую, що Стайн і далі сердиться на мене. Він і не дивиться в мій бік, а ще більше прикрості завдає мені те, що я перетворився на порожнє місце і для Муч. Хтозна, як вони витлумачили мою відсутність у суботу й мою відмову в неділю взяти участь у прогулянці верхи. Зате Дейв сидить поруч страшенно щасливий. Він дивиться на мене то по-змовницькому, то замилувано. З усього бачу, він задоволений, що батькові вдалося вийти за колючий блувіллський дріт і провести ніч за загадкових обставин у лісі.
Я понурюю очі й бачу ноги Берідж, яка з тацею в руках дріботить до порожнього столика. Вона сидить сама не довго, бо незабаром я, не підводячи повік, упізнаю за тим столиком голубі штани Кроуфорд, Та зиркає на Берідж, змірюючи її досвідченим поглядом. Навіть більше, той Іуда в жіночій подобі дуже люб’язно всміхається до своєї колеги, що на неї він, як і на мене, написав доноса.
Дейв полишає мене й біжить до своїх друзів на тенісний корт; син признався мені, що з-поміж усіх надає перевагу одинадцятирічній Джоан Сміт, бо вона — дівчинка, до того ж тендітна. Я в захваті від цього фалократа в пуп’янку.