Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Червоний Голод. Війна Сталіна проти України
Червоний Голод. Війна Сталіна проти України - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Электронная книга - «Червоний Голод. Війна Сталіна проти України». Краткое содержание книги:

У книзі «Червоний голод. Війна Сталіна проти України» (Премія Фундації Омеляна й Тетяни Антоновичів, 2017, Премія Лайонела Гелбера, Премія Даффа Купера, 2018) Енн Епплбом висвітлює історію Голоду 1932–1933 років та події, що цьому передували. На основі архівних документів, щоденників, усних свідчень, мемуарів, досліджень українських та зарубіжних науковців авторка доводить, що штучний голод в радянській Україні та репресії проти української інтелігенції на початку 1930-х стали складовими єдиного наміру Сталіна та його поплічників. Більшовицькі лідери добре пам’ятали, як майже втратили Україну в 1917–1920 роках. Коли з масовими виступами українських селян проти колективізації ця загроза виникла знову, комуністична влада вдалася до політики творення голоду, яка забрала життя майже чотирьох мільйонів людей. Проте, як зазначає Епплбом, в історичній перспективі Сталін програв війну проти України, котра врешті виборола незалежність. І хоча «Червоний голод» написано не у відповідь на сучасні події, розуміння причин, механізму та наслідків Голодомору можуть багато чого прояснити в нинішніх українсько-російських відносинах і трактуваннях спільного радянського минулого.
1 ... 98 99 100 101 102 103 104 105 106 ... 191
Перейти на страницу:

Теоретично, головною метою «чорних дошок» було переконати селян працювати краще та виробляти більше зерна. Проте на практиці вони мали зовсім інший ефект. Без зерна, худоби, знарядь праці, грошей, можливості взяти кредит, торгувати чи працевлаштуватися мешканці сіл, занесених на «чорні дошки», не могли ні виростити, ні приготувати, ні придбати будь-що їстівне.

Кордони

Коли українські селяни почали потерпати від голоду, у влади з’явилася ще одна проблема: як запобігти тому, щоб люди, котрі голодують, не залишали свої будинки в пошуках їжі.

Питання не було новим. Вже в 1931 році ДПУ попереджало про «систематичні» виїзди селян із українських сіл, і кількість їх продовжувала зростати.[679] У статистичних звітах ДПУ чисельність сільських робітників стрімко знижувалась, адже люди тисячами втікали з колгоспів.[680] У січні 1932 року ситуація раптово погіршилась. У звіті, котрий Сталін отримав від Всеволода Балицького, стверджували, що понад 30 000 людей покинули УСРР протягом попереднього місяця.[681] Роком пізніше українське ДПУ показало ще більш тривожні підрахунки: між 15 грудня 1932 року та 2 лютого 1933 року майже 95 тисяч селян залишили свої оселі. Державне політичне управління не визнавало, що люди йдуть, бо вони — голодні: «Основний контингент від’їждаючих осіб — це одноосібники і твердоздавці, котрі не виконали свої зобов’язання з хлібозаготівель і бояться репресій». Хоча водночас зазначалося, що окремі селяни пояснюють втечу «незабезпеченістю хлібом та побоюваннями продовольчих труднощів».[682]

Деякі селяни перетинали українсько-російський кордон у пошуках їжі. «Коли в них закінчилася картопля, — згадує один український робітник, — люди почали ходити до російських сіл і вимінювати одяг на їжу. Цікаво, що за межами Харкова, де починається російська територія, голоду не було».[683] Дійсно, чиновники в російських районах уздовж українського кордону вже почали скаржитися на наплив українців на початку 1932 року. «Натовпи» окремих людей, цілі сім’ї з маленькими дітьми і старими переходили кордон, шукали, де купити або просто попросити хліба. «Ситуація стає загрозливою», — написав секретар Кантемирівського районного комітету до Центрально-Чорноземного обкому партії. В його листі також згадувалось про «моральний вплив» голодних прибульців на місцевих колгоспників та збільшення кількості крадіжок.[684]

Через кілька тижнів група білоруських робітників написала листа до ЦК КП(б)У Вони запевняли, що українці, котрі голодують, блокують їхні дороги та залізниці:

І правда, шкода, коли дивишся, як голодні українці жебракують, а коли запитуєш, чому не працюєте у себе вдома, то відповідають, що немає насіння, і в колгоспах нема чого робити, і забезпеченість погана. Взагалі, факт залишається фактом, що мільйони людей блукають голі, голодні по лісах, станціях, містечках і колгоспах Білорусі, й просять шматок хліба.[685]

А проте українці продовжували покидати батьківщину, не в останню чергу тому, що в Росії та Білорусі дійсно було більше продуктів харчування. Наприкінці жовтня 1932 року батько молодої дівчини вирушив до Ленінграда. Виїхавши таємно посеред ночі, її родина через кілька тижнів приєдналась до батька, незважаючи на переповнені голодними селянами станції: «Тоді ні Москва, ні інші міста коло неї не голодували. Цього тернового вінка тільки Україна вдостоїлась». Ця сім’я вижила тільки тому, що змогла здійснити таку важку й далеку подорож на північ.[686]

Так само робили багато селян: у січні 1933 року ДПУ звітувало, що на станції Лозова було куплено 16 500 міжміських квитків, і 15 000 квитків у Сумах — обидва міста Харківської області в північній частині України.[687] Десятки тисяч людей намагалися виїхати з республіки. До кінця 1932 року залізничні станції по всій Україні були переповнені виснаженими людьми в лахмітті, котрі намагалися випросити в пасажирів їжу та квитки, адже в більшості селян вже не залишилося грошей. Хлопчик, який в той час подорожував разом із своєю матір’ю, бачив трупи на залізничному вокзалі Харкова і спостерігав, як молода дівчина, схопивши курячі кістки з підлоги в буфеті вокзалу, почала їх гризти. Ті, хто встиг сісти на поїзд, ховалися під лавками; провідники виштовхували їх, але багато селян все одно намагалися сісти на потяги.[688] Ці самі натовпи дуже стурбували Ворошилова, Будьонного та Kipy Аллілуєву влітку 1932 року. Восени того ж року та взимку 1933 їх кількість тільки зросла.

вернуться

679

ГДА СБУ 13/429/40 (1932), 126–47, в кн. Даниленко та ін., ред., Голодомор 1932–1933 років в Україні за документами ГДА СБУ, 278.

вернуться

680

ЦАФСБ РФ, 2/10/169 (1932), 1–57, в кн. А. Берелович, ред., Советская деревня глазами ВЧК-ОГПУ-НКВД, 64–91.

вернуться

681

АП РФ, 3/30/189 (1932), 7–10, в кн. Пиріг, упоряд., Голодомор, 615–16.

вернуться

682

ГДА СБУ, в кн. Пиріг, упоряд., Голодомор, 709.

вернуться

683

“Schedule A”, vol. 36, Case 333/(NY) 1582 (Interviewer J. F., Type A4) Male, 29, Ukrainian, Student and Worker, 1–8 July 1951, Harvard Project on the Soviet Social System, Slavic Division, Widener Library, Harvard University, 24.

вернуться

684

ЦДАГОУ, 1/20/5255 (1932), 16–17, в кн. Пиріг, упоряд., Голодомор, 108–9.

вернуться

685

ЦДАГОУ 1/20/5255 (1932), 68–9, в кн. Пиріг, упоряд., Голодомор, 253.

вернуться

686

Свідчення Олени Давидівни Демченко, кн. Коваленко, Маняк, упоряд., 33-й: Голод, 506.

вернуться

687

АП РФ, 3/50/189 (1933), 7–10, в кн. Пиріг, упоряд., Голодомор, 615–16.

вернуться

688

Свідчення Ігоря Васильовича Бугаєвича, в кн. Коваленко, Маняк, 33-й: Голод, 454–7.

1 ... 98 99 100 101 102 103 104 105 106 ... 191
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)