Франческа. Володарка офіцерського жетона
- Автор: Бату Дорж
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-682-4
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Франческа. Володарка офіцерського жетона». Краткое содержание книги:
— Один хрін, це війна.
Ми під’їхали до школи в Ґренбі. Біля неї вже вишикувалися жовті шкільні автобуси. Біля входу стояли дві поліційні машини — стандартний пост.
— Ми туди не підемо, — похмуро сказав я. — Нас пристрелять, як собак! Я сам не піду і напарницю не пущу. Нізащо.
— Не переживай, Джорджіо, поліцію я беру на себе, — сказав Маковскі, припаркувався у хвіст автобусам і вистрибнув із машини.
Сержант підійшов до поліцейських екіпажів, і вони віддали одні одним честь. Після короткої розмови офіцери поліції кивнули, знову приклали руки до кашкетів, і Маковскі вернувся до нас.
— Усе в порядку, працюйте, у вас зелений коридор! Зараз я подзвоню Венді, а ви — на вихід! — Маковскі уважно подивився на мене, потім відкрив бардачок, дістав темні окуляри й простяг мені.
Ми викотилися із військового броньовика і точно так, як учив Маковскі, почали рух у напрямку центрального входу. Вигляд у нас був такий, як треба: обоє в піджаках, під піджаками чорні бронежилети, на поясах — кобури. Зброя була така велика, що просто стирчала з-під піджаків. Особливо шикарно це виглядало на Франчесці. Тонесенька трубочка спецнавушника тяглася з-під коміра у вухо. І ще ми були в чорних окулярах. Просто як агенти Малдер і Скаллі. Коли ми проходили повз групи підлітків, ті одразу замовкали й ошелешено проводжали нас поглядами. Думаю, половина з них не вірила, що у спецслужбах працюють такі маленькі на зріст дівчата, як Франческа.
— «Пост один», «пост два», обстановка? Do you copy? [45] — спитав у навушнику Маковскі, який був за координатора.
— Ліво й перед чистий!
— Право й позаду чисто!
— Copy that! Об’єкт очікує вас усередині, біля офісної стойки. Ти, Джорджіо, проходиш перший, двері Франчесці не тримаєш. Франческо, заходиш на дві секунди пізніше. Do you copy?
— Copy that! — я потроху й сам почав утягуватися у гру. Франческа була серйозна й зосереджена. Її кураж і серйозність передалися мені.
Коло дверей стояв офіцер поліції. Він ледь помітно всміхнувся й приклав два пальця до кашкета. Я кивнув і зайшов всередину.
У просторому вестибюлі весело гомоніли підлітки (це була high school). Там були і зовсім ще діти, і вже дорослі на вигляд тітки й дядьки з вусами.
Коло мене зупинилася висока дебела дівчина, яка цілком могла однією рукою відкрутити мені голову. Франческа порівняно з нею була, як Дюймовочка.
— Привіт, офіцери! — сказала юна Брунґільда. — Ви до кого?
— Нам потрібна Вен…
— Ми по службі! — перебив я Франческу. Ми не повинні розголошувати ціль операції першому-ліпшому, навіть якщо це сама Брунґільда.
— Я Бріттані, — представилася Брунґільда. — Я сьогодні тут допомагаю. Вам щось підказати, офіцери?
— Нам потрібна Венді Аманда Вескотт, — нарешті зуміла вичавити напарниця.
— Боже, вона щось накоїла?!
— Ні, ми її особиста охорона.
Очі в Брунґільди стали круглі, мов м’ячики для гольфа.
— Ідіть за мною! — покликала вона. Ми перетнули просторий хол і підійшли до офісу. Коло дверей стояла компанія хлопців і дівчат.
— Ді! — покликала Брунґільда, не зводячи очей з Франчески. — Тут до тебе, е-е-е… Прийшли!
Венді підбігла до нас і радісно привіталась:
— О, привіт, офіцери!
— Ma’am, good afternoon, ma’am! — шанобливо сказав я.
— Знайомтесь: офіцери Джорджіо і Франческа.
Діти почали простягати руки:
— Ґабріела.
— Майкл.
— Прія.
— Сенді.
— Калеб! Nice to meet you!
— А з якої ви служби?
— Спецпідрозділ «Кіборг», — бовкнув я перше, що спало на думку. Примазуватися до жодного наявного у США спецпідрозділу не хотілось, тому я придумав власний.
— Щось я такого не знаю… — гикнув високий білявий хлопець зі старовинним ім’ям Калеб.
— Ми таємний підрозділ Міністерства юстиції! — пропищала Франческа.
— Ви… Ви така… Маленька! — нарешті наважилася сказати Брунґільда.
Франческа почервоніла.
— Ви не зважайте на її зріст, — усміхнувся я. — Вона з п’ятдесяти футів будь-якому нападнику вмить рознесе довбешку навіть без прицілювання, прямо з пояса. Гордість нашого підрозділу! — понесло мене. — А ще в нас є командор Маковскі. Він знає такі точки на тілі, що може вирубати к бісовій матері, просто доторкнувшись до них двома пальцями.
Маковскі задоволено рохнув у навушник:
— Та там нема нічого особливого, я й тебе навчу! Швидше, не затримуйтеся там.
45
Аналог слова-маркера «прийом», котре під час сімплексного радіозв’язку символізує, що абонент завершив трансляцію і перейшов у режим прийому. У даному сенсі: Do you copy? — «Як зрозуміли?» і Сopy that — «Зрозумів» або ж «Прийняв».