Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 1

Я завжди прихильно ставився до Вестових досліджень, ми нерідко обговорювали його теорії з їхніми неймовірними, безмежними результатами та наслідками. Погоджуючись із Геккелем[61], що життя — це лише хімічні і фізичні процеси, а так звана «душа» — всього лише міф, мій друг вірив, що штучне оживлення мерців залежить тільки від стану тканин, що, поки не почався розклад, труп, у якому є всі органи і на якому немає значних фізичних пошкоджень, за допомогою препаратів можна повернути до попереднього стану, іменованого життям. Вест чудово розумів, що природа розуму і самого життя залежить від надчутливих клітин мозку, і навіть найменше їхнє пошкодження у перші хвилини після настання смерті може спричинити незворотний процес, який, безсумнівно, відіб’ється на здатності пацієнта до розумової діяльності. Спершу він сподівався знайти реагент, який відновлював би життя ще до настання самої смерті, але тільки довгий ланцюжок невдач неспростовно довів, що неможливо поєднати природну жагу до життя з її штучними стимуляторами. Тоді він заходився діставати зовсім свіжі екземпляри і одразу після зникнення ознак життя вколював їм свої препарати. Це й стало причиною такого різкого скепсису з боку професури — професори часто просто не вірили, що вже й справді настала смерть. Втім, вони продовжували уважно стежити за його експериментами.

Невдовзі після того, як деканат заборонив його роботу, Вест розповів мені про свій намір діставати свіжі людські трупи іншим шляхом і таємно продовжувати заняття, які він не міг провадити відкрито. Було огидно слухати його теорії і припущення стосовно цього, тим більше, що в коледжі ми ніколи не діставали препаратів самотужки. Коли з моргу нічого було брати, за справу бралися двоє місцевих негрів, які не ставили зайвих запитань. Вест тоді був невисоким струнким хлопчиною в окулярах, з витонченими рисами, солом’яним волоссям, ясно-блакитними очима і м’яким голосом, тож дивно було чути від нього детальне порівняння кладовища церкви Христа і бідняцького цвинтаря. Зрештою, ми спинилися на другому, оскільки практично кожен похований на церковному кладовищі був забальзамованим — безперечно згубна обставина для Вестових досліджень.