Хроніки амбера : у 2 томах. — Т. 2 : П'ятикнижжя Мерліна

3

Якби ви мали вибір між здатністю викривати брехню і здатністю знаходити істину, що б обрали? Досі я вважав, що це лише різні способи назвати одне й те ж, але тепер змінив свою думку. Більшість моїх родичів, наприклад, так само добре бачать наскрізь усілякі хитрощі, як і вдаються до них. Проте я жодним чином не впевнений, що вони надто переймаються істиною. З іншого боку, я завжди відчував, що є щось шляхетне, особливе, почесне в пошуках істини, і зробити це спробував, створюючи Колесо-Привид. Мандор, утім, змусив мене засумніватися. Невже я насправді ганяюся за протилежністю істини?

Звісно, усе не так просто й чітко. Я розумів, що це не та ситуація, де стоїть питання «або-або», і третього не дано; це, радше, питання намірів. Проте раптом мені захотілося визнати, що, можливо, я впав у крайнощі, дійшовши до безглуздя, до ризику заради ризику, водночас дозволивши надто довго дрімати своєму логічному мисленню.

Тому до пропозиції Фіони я поставився вдумливо.

— А чому ця штука є такою вже загрозою? — поцікавився.

— Це Тіньова буря, що набула форми торнадо, — відповіла вона.

— Такі явища спостерігались і раніше, — заперечив я.

— Це правда, — визнала вона, — але вони мали тенденцію переміщатися Тінями. Цей торнадо також може сягати Тіні, одначе він стоїть на місці. Він уперше з’явився кілька днів тому й відтоді абсолютно не змінився.

— А скільки це за амберським часом? — запитав я.

— Десь пів доби. Чому запитуєш?

Я здвигнув плечима.

— Не знаю. Просто поцікавився. Але хай там як, а я не бачу, щоб він становив загрозу.

— Я вже казала тобі, що таких бур значно побільшало після того, як Корвін намалював зайвий Лабіринт. Тепер змінюється не лише кількість бур, а й характер цих бур. Ми маємо невідкладно з’ясувати все щодо того Лабіринту.

Мені вистачило миті, аби збагнути, що той, хто зможе контролювати татків Лабіринт, стане володарем жахливих сил. Чи володаркою.

Тому сказав:

— Припустімо, я пройду. І що? Наскільки зрозумів з того, що розповідав тато, я просто опинюся у його центрі, так само, як і в тому Лабіринті, що вдома у нас. І що це нам дасть?

Я уважно спостерігав за її обличчям, шукаючи тінь якоїсь емоції, але мої родичі надто добре володіють самоконтролем, аби виказати себе так просто.

— Наскільки я розумію, — відповіла вона, — коли Корвін був усередині Лабіринту, Бранд зумів козирнутися до нього.

— Це мені теж відомо.

— ...отже, коли ти дійдеш до центру, я зможу перенестися до тебе через Козир.

— Гадаю, так. Тоді ми стоятимемо в центрі Лабіринту вдвох.

— ...а звідти зможемо перенестися до того місця, куди не можна потрапити більше зі жодної точки у світі.

— І що це за місце? — запитав я.

— Первинний Лабіринт, який лежить за всіма іншими.

— Ти певна, що він є?

— Він має бути. Сама природа такого конструкта обумовлює його наявність на глибшому рівні реальності.

— І навіщо ж ми туди помандруємо?

— Саме там заховані всі таємниці Лабіринту, й там можна опанувати його найпотужнішу магію.

— Зрозуміло, — сказав я. — І що далі?

— Що за питання? Тоді ми зможемо дізнатися, як протистояти шкоді, яку робить ця штука, — відповіла Фіона.

— І це все?

Очі її звузилися.

— Звісно, ми розкриємо всі таємниці, які тільки зможемо. Сила — це сила, вона є загрозою, поки її не зрозумієш.

Я повільно кивнув.

— Але наразі є інші сили, що явно загрожують набагато більше, — сказав я. — Тож цьому Лабіринтові доведеться зачекати своєї черги.