Чорний лабіринт. Книга друга

— Ну, як воно, майоре, вже звикли до нового життя?

Федір витримав його пронизливий погляд. Шукав потрібних слів, щоб достойно відповісти, й не знаходив. Відповідь не мала бути категоричною, проте після стількох місяців шаленого опору сказати, що згоден на все, було б неприродно. У Керка така відповідь може викликати лише підозру.

— Бачу, майоре, ви ще не до кінця усвідомили своє становище. Мабуть, вам треба ще якийсь час… Однак обставини кваплять. Політична ситуація вимагає рішучих і негайних дій. Тому виникла необхідність використати вас у важливій справі. Про подробиці операції я повідомлю вас пізніше, а зараз скажу одне: готуйтесь до кардинальної зміни вашого життя. Ви повертаєтесь до Мюнхена. В готелі «Сен-Готард» вам замовлено номер. Патриція буде й далі опікуватися вами. Оскільки ви житимете легально і в готелі вас запишуть, як Федора Крайніченка, то Пат доведеться подбати про необхідні документи. Гроші на проживання, а також мої вказівки щодо подальшої роботи надходитимуть через неї.

— Навіщо така конспірація? Адже досі…

— Річ у тім, майоре, що вам доведеться представляти перед світом організацію українських націоналістів.

— Он як? — зусиллям волі Федір примусив себе говорити спокійно. — А коли я категорично відмовлюсь?

Керк засопів, опустився в крісло і потягнувся до налитої чарки. Підніс її до рота й одним духом вихилив.

— Я змушений попередити, — сухо промовив він. — Усе, що я вам зараз скажу, я говоритиму не для того, щоб чути від вас, майоре, ваше звичайне «ні». Я сподіваюсь, ви людина твереза й розумієте: мова піде про речі, які можна виважити лише життям. Йдеться ось про що. Ми одержали від Радянської військової адміністрації ноту, в якій нам дорікають, що ми не дотримуємося союзницьких договорів, порушуємо укладені на високих рівнях угоди про співробітництво у післявоєнній Європі. Зокрема мова йде про те, що через недогляд, а інколи і потурання, в нашій зоні окупації розперезалися націоналістичні угруповання і всілякі організації колабораціоністів. Ми прийняли ноту і повинні, як то кажуть, ділом довести, що все це не так, що в нашій зоні знайшли політичний притулок лише люди, які ведуть опозиційну діяльність. З тими, що з ножами і кастетами бешкетують по таборах Ді Пі, ми не маємо ніяких справ. То контингенти, які підлягають карним органам, а ми, коли й підтримуємо когось із опозиціонерів, то керуємось міжнародними законами гуманності. Але ж треба якось довести світові, що ці опозиціонери таки існують. З цією метою, звичайно, з нашого дозволу і при цілковитій підтримці, українські націоналісти організують своє видавництво, де друкуватимуться книги, спрямовані проти Радянської Росії.

— А як же союзницький обов'язок? — запитав Крайніченко.

— Ми далекі від думок про ліквідацію опозиційних груп і не збираємось ущемляти їхні інтереси. Навпаки, ми хочемо, щоб вони працювали ще активніше, ми хочемо створити їм рекламу, щоб привернути до них увагу вільного світу.