Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933

У переговорах, що передували формуванню Радянського Союзу, Скрипник був провідним поборником забезпечення широких прав національним республікам. Одним із головних опонентів цієї спроби був Сталін, який уявляв собі значно сильнішу федеральну структуру. Скрипник отримав далеко не все, що хотів. Він, наприклад, намагався втримати міжнародну торгівлю та закордонні справи під партійним контролем республік, доручивши ці сфери об’єднаним комісаріатам. Проте значною мірою через втручання Леніна таки домігся чималих поступок республікам, зокрема двопалатного законодавчого органу, в якому одна палата представляла єдину позицію суверенної союзної республіки[678].

Скрипник також двічі вступив у суперечку зі Сталіним у 1923 році: на XII з’їзді партії та на нараді працівників національних республік, скликаних для обговорення справи Султан-Галієва[679]. На цьому з’їзді стало зрозуміло, що Сталін вважає необхідною одночасну боротьбу як проти російського шовінізму, так і проти місцевого націоналізму, що Скрипник означив як таку собі подвійну бухгалтерію в національному питанні. Він стверджував, що націоналізм неросіян був просто реакцією на російський шовінізм, надто поширений серед чиновників у околицях колишньої імперії. Отже, треба було віддати пріоритет боротьбі з російським шовінізмом, поважати суверенітет неросійських республік і активно сприяти розвитку неросійських культур навіть у РСФРР. Скрипник також наполягав на припиненні русифікації українців у Червоній армії, упроваджуючи окремі підрозділи, у яких українська замінила б російську як мова командування[680].

На нараді працівників національних республік Скрипник знову-таки наполягав на своєму й спробував показати, що антиросійські твердження Султан-Галієва були суто відповіддю на російський шовінізм у партійних лавах. Він також висунув припущення, що мусульманський комуніст міг стати жертвою провокації, організованої його російськими опонентами. Крім того, демонстративно зазначив, що такі провокації траплялися й раніше. Наприклад, в українському Бердянську, коли колишній боротьбист Степовий був на завданні від Центрального комітету КП(б)У для розслідування звинувачень у зловживанні окремих чиновників владою над місцевими селянами. Його заарештували за нібито зв’язки з петлюрівським підпіллям. Скрипник заявляв, що арешт, цілком імовірно, влаштували ті, щодо кого Степовий мав вести розслідування, зокрема чекіст Бронський. Ця підозра змусила його замислитися й над тим, чи не став Султан-Галієв жертвою схожої провокації[681].