Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933
Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933 - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933

Электронная книга - «Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933». Краткое содержание книги:

Століття тому спроба реалізувати український національний проект у межах СРСР могла здатися досить вдалою: політика українізації зумовила швидке зростання рівня письменності, поширення української мови в містах, надзвичайне піднесення культури, а уряд УСРР мав широкі повноваження в галузі економіки. Але так було недовго: всеохопна насильницька колективізація та штучний голод у регіонах, населених українцями, арешти, розстріли й цькування українських політиків та інтелігенції, стрімке повернення до російськоцентризму та поширення шовіністичних настроїв засвідчили: СРСР — та сама Російська імперія під новою назвою. У класичній розвідці Джеймса Мейса читач знайде концентрований, послідовний і захопливий огляд ідей та подій 1918–1933 років — досвіду, що зараз актуальніший, ніж будь-коли.
1 ... 94 95 96 97 98 99 100 101 102 ... 171
Перейти на страницу:

Про нього говорили як про народного комісара з національного питання, хоча офіційно такого комісаріату не було[650]. Він був провідником українізації, української культури й національного питання в Україні. Ці питання в сукупності були головними на той час. Український комунізм так тісно пов’язувався із його особистістю, що дискредитація та самогубство Скрипника в 1933 році можна розглядати як точку, де пошуки національного шляху до соціалізму в УРСР остаточно припинилися.

Становлення українського більшовика

Етнічний українець Скрипник народився 1872 р. в Катеринославській губернії. Його батько працював на залізниці, а мати була акушеркою. Він пізніше згадував, що вперше познайомився з нелегальною марксистською літературою через українські переклади марксистської класики, опубліковані Радикальною партією в Галичині. Марксистом став у 1897 році, хоча пізніше сам визнавав, що тоді його марксизм був ще заплямований ревізіонізмом. Зазначаючи, що дата вступу до РСДРП залежала від того, як визначати членство, він чітко не вказував, коли вступив до партії, але стверджував, що в кожному разі не пізніше ніж наприкінці 1900-го[651]. Хоча сам Скрипник мовчав про будь-яку активну залученість до українського руху, та певні українські джерела вказували, що він був членом Української студентської громади в Санкт-Петербурзі впродовж свого перебування там на межі століть[652]. Але всяку участь, що він міг брати в цій організації, було припинено в 1901 році, коли його заарештували й вислали з міста за спроби організувати робітників[653].

Достеменно відомо, що Скрипник усе-таки не пристав до української радикальної політики та приєднався до РСДРП ще до того, як вона розділилася на фракції більшовиків і меншовиків у 1903-му. Він став на бік більшовиків і, здавалося б, ніколи не ставив під сумнів свою відданість фракції Леніна. Його кар’єра протягом півтора десятиліття до Жовтневої революції була типовою для професійного революціонера: поїздки за завданням більшовиків у різні куточки Російської імперії, арешти, адміністративні заслання, втечі, емігрантське життя в Парижі. У 1913-му його ввели до складу редакційної колегії більшовицької «Правди», але наступного року, як і всю редколегію, заарештували. Спочатку Скрипника вислали до Сибіру, а потім до Моршанська в Тамбовській губернії, де він перебував до 1917-го[654].

Незабаром після Лютневої революції Скрипник допоміг організувати Раду робітничих депутатів у Моршанську. Він відвідав Московський обласний з’їзд рад та І всеросійський з’їзд рад як делегат Моршанської ради. А також брав участь у квітневій конференції більшовиків та VI з’їзді, де був обраний кандидатом у члени її Центрального комітету. Згодом допомагав у редакції «Пролетария», Петроградського більшовицького видання, та взяв участь у Жовтневій революції як член Військово-революційного комітету Петроградської ради, органу, що фактично перебрав на себе повноваження Тимчасового уряду[655].

У грудні 1917 року Ленін відіслав Скрипника до України як особистого представника. Посвідчення від 22 грудня, за підписом Свердлова, ідентифікувало його як агента більшовицького Центрального комітету й давало вказівку всім партійним організаціям співпрацювати з ним у будь-який можливий спосіб[656]. Навіть ще до того, як він покинув Москву, додаткова сесія[657] І Всеукраїнського з’їзду рад, де переважали більшовики, призначила його міністром праці в першому радянському українському уряді[658]. Таким чином, Скрипник прибув до України і як агент російського більшовицького Центрального комітету, і як член уряду країни, яку роками не бачив. Він явно був людиною Леніна в Україні, посланою для стримування суперництва між київською та катеринославською більшовицькими фракціями, а також для того, щоб втілювати будь-які інші можливі накази лідера більшовиків.

Після того як у лютому 1918-го німці вибили більшовицький режим із Києва, Скрипник став головою українського радянського уряду. Цей орган зробив чимало спроб створити видимість незалежності від Росії. Наприклад, 25 березня[659] 1918 року Надзвичайне і Повноважне Посольство під керівництвом Скрипника було відряджено до Москви, щоб домогтися визнання незалежності Української Совітської Федеративної Соціалістичної Республіки від РСФРР і встановлення дипломатичних відносин[660]. Це було не так уже й важливо, оскільки нещодавно проголошена держава перестала існувати через кілька місяців.

вернуться

650

Там само. С. 115.

вернуться

651

Його найдетальніша автобіографія, написана під час партійної перевірки 1921 року, з’являється в: Там само, С. 261–272. Те, що насправді є її скороченою версією, у Энциклопедический словарь Гранат. 7 изд. Т. 41. Ч. 3. Союз Советских Социалистических Республик (окончание). Приложение к циклу статей «Деятели Союза Советских Социалистических Республик и Октябрьской Революции. (Автобиографии и биографии)». Ч. 3. М. — Л. : Редакция «Русского Библиографического Института Гранат», год не указан. 7 изд. С. 47–59. Див. також: Біографія Миколи Олексійовича Скрипника. Вісті ВУЦВК. 1932. 26 січня 1932. С. 3; Рубач, М. А. Професійний революціонер. Шляхами заслань та боротьби (Документи до життєпису т. Скрипника). Харків, 1932. С. 9–10, що також містить документи, які стосуються його ранньої кар’єри.

вернуться

652

Кошелівець, Іван. Микола Скрипник. Мюнхен : Сучасність, 1972. С. 33–34; автор обговорює свідчення Лотоцького, який стверджував, що зустрічав Скрипника серед членів Української студентської громади в Санкт-Петербурзі, але називав заранню дату, Скрипник не міг тоді бути в столиці. Інший видатний українець стверджував, що зустрічав його в тих самих обставинах у 1902 році, а це вже занадто пізно з огляду на арешт Скрипника в 1901-му. Див. Дорошенко Дмитро. Мої Спомини Про Давнє-Минуле (1901–1914). Вінніпег : Видавнича Спілка «Тризуб», 1949. С. 27. Хоча дати могли сплутатися, надто зважаючи, що минуло не одне десятиліття, той факт, що два мемуари засвідчують членство Скрипника в тій самій організації в тому самому місці, не слід цілковито заперечувати тільки тому, що він сам не згадав це в автобіографії.

вернуться

653

Див. примітку 3 вище [у електронній версії — прим. 651. Прим. верстальника.].

вернуться

654

Бабко, Ю., Білокобильський, І. Микола Олексійович Скрипник. Київ : Політвидав України, 1967. С. 13–95; Кошелівець, Іван. Микола Скрипник. Мюнхен : Сучасність, 1972. С. 30–37; Рубач, М. А. Професійний революціонер. Шляхами заслань та боротьби (Документи до життєпису т. Скрипника). Харків, 1932. С. 10–18; Біографія Миколи Олексійовича Скрипника. Вісті ВУЦВК. 1932. 26 січня 1932. С. 3.

вернуться

655

Бабко, Ю., Білокобильський, І. Микола Олексійович Скрипник. Київ : Політвидав України, 1967. С. 110–112.

вернуться

656

Удостоверение, выданное на имя Н. А. Скрыпника в том, что он командируется на Украину в качестве агента ЦК РСДРП(б) 22 декабря 1917 г. / Большевистские организации Украины в период установлення и укрепления советской власти: ноябрь 1917 — апрель 1918 гг. Киев : Гос. изд-во Политической лит-ры УССР, 1962. С. 29.

вернуться

657

Мається на увазі харківський варіант І Всеукраїнського з’їзду рад. Київські більшовики ініціювали скликання І Всеукраїнського з’їзду рад, на якому вони збиралися переобрати Українську Центральну Раду. Однак на з’їзді, який розпочав свою роботу 17(4) грудня 1917 р., більшість делегатів підтримали Центральну Раду. Тоді пробільшовицькі делегати переїхали до Харкова, де об’єднались із делегатами III обласного з’їзду рад Донецько-Криворізького басейну, який саме відбувався у Харкові, та оголосили його І Всеукраїнським з’їздом рад. Цей з’їзд працював 2 дні (24–25 (11–12) грудня 1917 р.). Він проголосив Україну радянською республікою та обрав ЦВК рад (совітів) України, який, у свою чергу, 30 (17) грудня обрав уряд — Народний секретаріат, одним із членів якого й було призначено Миколу Скрипника. — Прим. наук. ред.

вернуться

658

Бабко, Ю., Білокобильський, І. Микола Олексійович Скрипник. Київ : Політвидав України, 1967. С. 120.

вернуться

659

В оригіналі «25 лютого», очевидно, хибодрук, оскільки й насправді, і в документі, на який посилається Автор, йдеться про 25 березня. — Прим. наук. ред.

вернуться

660

Повний текст цього документа вперше було опубліковано в: Большевистские организации Украины в период установлення и укрепления советской власти: ноябрь 1917 — апрель 1918 гг. Киев : Гос. изд-во Политической лит-ры УССР, 1962. С. 131–132.

1 ... 94 95 96 97 98 99 100 101 102 ... 171
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)