Нескінченна історія
- Автор: Энде Михаэль Андреас Гельмут
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Старого лева
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Нескінченна історія». Краткое содержание книги:
Шугаючи отак - геть безшелесно - на своєму лилику понад квітниковим Лабіринтом, нічний альб мав нагоду поспостерігати за всілякою дивовижною звіриною. На маленькій галявинці поміж бузком і якоюсь рослиною із золотистими квітами бавився і пустував у промінні призахідного сонця невеличкий гурт молодих єдинорогів, а раз альбові навіть здалося, ніби під велетенським дзвіночком він угледів славнозвісного птаха Фенікса, який визирав із гнізда, - хоча Вушвузуль не був до кінця впевнений. Та йому не хотілося повертатись, аби переконатися остаточно, - щоби не гаяти часу. Адже у самісінькому центрі Лабіринту, виблискуючи чарівною білістю, притаманною хіба що феям, уже виднілася Вежа Зі Слонової Кості - саме осереддя Фантазії, місце, де жила Дитинна Царівна.
У когось, хто ніколи не бував у цих місцях, слово «вежа» могло б викликати хибне уявлення — образ, скажімо, дзвіниці чи замкової баніти. Але Вежа Зі Слонової Кості була велетенська, наче ціле місто. Здалеку вона нагадувала високий і стрімкий гірський шпиль, закручений спіраллю, як слимакова хатка, виготовлений з величезної цукрової брили, а її вершечок губився десь у хмарах. І тільки наблизившись, у цьому велетенському цукровому конусі вдавалося розгледіти незліченні башти і башточки, бані, дахи, еркери, тераси, арки, сходи і балюстради, вигадливо поєднані між собою. Усі вони були вирізьблені з найбільшої фантазійної слонової кості, причому кожна, навіть найменша, деталь була зроблена з так майстерно, що навіть зблизька здавалося, ніби це - найвигадливіше з мережив.
В усіх цих спорудах розмістився імператорський двір Дитинної Царівни: камердинери і фрейліни, віщунки і звіздарі, маги і блазні, герольди, кухарі й акробати, танцівниці на канаті та мудрі оповідачі історій, посли, садівники, сторожа, кравці, шевці й алхіміки. А ген-ген, угорі, на самісінькому вершечку цієї велетенської вежі, в мініатюрному павільйоні у формі пуп’янка магнолії мешкала сама Дитинна Царівна.
Зрідка випадали ночі, коли місяць сяяв у зоряному небі особливо розкішно, і тоді пелюстки, філігранно виточені зі слонової кості, розкривалися, розпускалися, пуп’янок ставав величною квіткою, а в її осерді сиділа Дитинна Царівна.
Маленький нічний альб приземлився на своєму лилику на одній із нижніх терас, там, де містилися стайні для різноманітних істот, на яких їздили верхи. Вочевидь, хтось уже встиг попередити про його прибуття, бо на нього чекали п’ятеро створінь з цісарської варти, які допомогли йому спішитися, шанобливо вклонилися і мовчки подали кубок зі слонової кості з церемоніальним привітальним напоєм. Вушвузуль поквапливо пригубив напій із кубка, щоби тільки дотримати формальності, й віддав його вартовим. Кожен з-поміж них теж надпив по ковтку вітального напою, а тоді всі вони ще раз вклонилися і завели лилика до стайні. Усе це відбувалося в цілковитій мовчанці.
Опинившись у відведеному для нього місці, лилик - від виснаження - навіть не торкнувся до їжі й питва, а негайно склав крила, наче парасольку, зависнув на кігтиках униз головою і поринув у глибокий сон. Того, ще він зробив за кілька останніх днів, виявилося трохи забагато навіть для нього. Відтак стайничі дали йому спокій і навшпиньки вийшли зі стайні.
До речі, в тій стайні було чимало розмаїтих тварин для їзди верхи: слони кольору ружі та блавату; велетенський птах грифон, у якого передня частина тіла була як в орла, а задня - як у лева; білосніжний крилатий кінь, назва якого була колись знаною навіть далеко за межами Фантазії, але тепер геть забулася; кілька летючих псів, а також декілька лиликів і навіть бабки і метелики - для особливо маленьких верхівців.
В інших стайнях утримували тварин, що не літали, а стрибали, повзали, лазили і плавали. І до кожної- кожнісінької з них був приставлений стайничий - щоби дбати про них, охороняти їх і доглядати за ними.
Зазвичай тут панувало неймовірне і розмаїте багатоголосся - гарчання, ревіння, цвірінькання, пищання, квакання і ґелґотання. Але тепер стайні дзвеніли цілковитою тишею.