Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 3

— Звідти все і вийшло — з того проклятого місця, де починається глибина… Ворота пекла — у самісінькій безодні, у пучині… дна ніяким лотом не дістанеш. Тілько старий капітан Обед зумів — таки щось знайшов… тілько навіть для нього було забагато — десь на островах південних морів.

Тоді у нас все було паршиво. Торгівля занепадала, млини стояли — навіть нові, а наші кращі хлопці полягли у війні 1812 року або пропали з бригом «Елізі» чи шнявою «Рейнджер» — обоє Джилменові. В Обеда Марша було три посудини — бригантина «Колумбія», бриг «Гетті» і барк «Королева Суматри». Він один плавав через Тихий океан і торгував з Ост-Індією, хоча баркентина Езри Мартіна «Гордість Малаї» ходила і довше — аж до двадцять восьмого року.

Тоді ніхто не міг тягатися з капітаном Обедом — от чортів син! Хе-хе! Я пам’ятаю часи, коли він проклинав наших хлопців, бо ті ходять до божих церков і смирно несуть свій хрест. Весь час говорив, що було б їм найти собі кращих богів, як тим хлопцям в Ост-Індії, — поклонись їм, і вони дадуть багато риби і почують молитви.

Метт Еліот, його старпом, теж любив побалакати, тілько він був проти, аби хлопці поклонялися ідолам. Багато чого казав про острів на схід від Отагайте[143], на якому багацько кам’яних руїн, таких древніх — древніш не буває, типу що в Понапе[144], на Каролінських островах, тілько з вирізаними лицями, як у великих камінних ідолів з острова Пасхи. А ще там був один вулканічний островець недалечко, і там руїни з усякими вирізаними ідолами, а самі руїни як наче довго під водою були, і по них скрізь вирізані картинки із страшними чудовиськами.

Так от, сер, цей Метт розказував, що тамтешні жителі виловлюють стілько риби, скілько хочуть, і всі носять різні браслети, брязкальця і прикраси для голови — і всі різьблені, з картинками, як на руїнах тамтого острівця — чи то рибо-жаби, чи то жабо-риби, тілько всі у різних поставах подібно до людей. І ніяк не взнаєш, звідко у них усе тото взялося, і як їм щастить стілько риби виловлювати, коли на сусідньому острові її нема. Метт, той теж нічого не міг втямити, і капітан Обед так само. Ще тоді Обед примітив, що багато хто з молодих цього острова, хто покрасивше, пропадають, а старих там майже зовсім нема. А ще йому здалося, буцім багато хто з тамтешніх молодих якісь дуже дивні, страхолюдніші за канаків[145].