Зірка впаде опівночі
- Автор: Константин Теодор
- Год: 1960
- Язык: украинский
- Год: "Радянський письменник"
- Переводчик: І. Г. Кушнірик
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Зірка впаде опівночі». Краткое содержание книги:
Так починається захоплюючий пригодницький роман Теодора Константіна «Зірка впаде опівночі». Події, що їх розкриває письменник, відбуваються в часи боїв румунської армії проти гітлерівських військ на території Угорщини.
З перших сторінок автор зав'язує гострий сюжет, і читач до кінця твору з напруженням стежить за розвитком дії.
Роман має виховне значення. Він докорінно різниться від буржуазних детективів, бо в ньому головний герой захищає не особисті, а державні інтереси.
— І добре зробив! — мовив капітан Георгіу. — Давай зайдемо зараз туди. Я хочу побачити Некулая. Може, він уже заспокоївся і розкаже, що з ним трапилося.
— Коли так, то ходімо!
Начальник другого відділу замкнув шухляду, взяв пілотку і пішов до дверей. На порозі зупинився, наче щось пригадуючи.
— Як ти гадаєш, Смеу, чи не покликати нам Улю? — мовив він якимсь дивним тоном. — Звичайно, не як офіціального представника, бо він не має такого права. Хоч капрал і зазнав невдачі, але я не можу не визнати його вміння розбиратися в таких справах.
— А чому й ні, хай іде. Я не проти. Тільки не знаю, де він зараз. Хлопців я відпустив, а Уля не з тих, що сидітимуть у канцелярії без діла.
— А все-таки давай пошукаємо.
Георгіу подзвонив у шифрувальний відділ. А Уля там і чекав на його дзвінок. Вони зустрілися на вулиці.
— Я вам потрібен, пане капітан? — запитав Михай начальника другого відділу з удаваною наївністю.
— Так!
По дорозі Георгіу взявся розповідати Улі, що трапилося. А скінчивши, зауважив:
— Мені здається, що справа вже повертає на серйозне. Невже вони знову починають діяти?
— Не знаю, що вам і відповісти, пане капітан. Тепер, коли Барбу вже мертвий, я не бачу причин для якихось дій. Чи не так, пане капітан Смеу?
— Безперечно! Коли вони розпочнуть знову, то треба думати, що Барбу звичайнісінький дезертир. А це можна було б припустити, якби не тисяча марок, що її в нього знайшли…
— Побачимо, що нам скаже Некулай, — мовив Уля, стежачи очима за однією дівчинкою, що саме перебігала вулицю.
Коли вони увійшли до кімнати, Некулай сидів на ліжку. Помітивши їх, він спробував підвестися.
— Сиди спокійно, Некулай! — зупинив його Смеу. — Тобі вже краще?
Ординарець ствердно хитнув головою.
— А чи зможеш ти нам розповісти, що сталося з тобою? — в свою чергу, запитав капітан Георгіу.
— Т-т-а-а-ак! О-о-о-ох!.. Бо-о-о-лить… го-о-о-ло-о-о-ва! — і показав, де йому боляче.
Потім, сильно заїкаючись, почав розповідати.
Повернувся він з стройової. Поставив рушницю в сінях і зайшов до кімнати, щоб постелити капітанові, бо той любив спати в обідню перерву. І тільки ступив на поріг, відразу й сторопів.
Похідний сундучок був відкритий, а біля нього валялась білизна.
Першою його думкою було піти і сказати капітанові. Потім вирішив перевірити, чи не пропало там чогось. Підступив ближче, нахилився, щоб позбирати речі, і раптом його хтось ударив по голові. Що було потім, він не пам'ятав.
Закінчивши розповідь, Некулай знову взявся за тім'я і заохкав.
Георгіу помацав йому голову. В одному місці вона й справді трошки спухла, але ніякої подряпини не виявилось.
— Чим же його вдарили? — спитав капітан Смеу.
— Тим, чим б'ють у детективних романах: мішечком піску! — пояснив начальник другого відділу. — Можна сказати, що той, хто напав на Некулая, боїться крові. Скажи, чи не пропало тут чогось?
— Та, може, сорочка чи кальсони! І чого тоді отой тип ризикував? Якби Некулай не був таким роззявою, а почав переслідувати його, то нелегко прийшлося б тому злодію.
— Дозвольте сказати слово й мені, — втрутився в розмову Уля Михай.
— Звичайно! Для цього ми тебе і взяли з собою, — мовив капітан Смеу з перебільшеною ласкавістю.
— Військові таємниці, — мовив Уля, — особливо на фронті, не зберігаються в похідних сундучках офіцерів штабу. Це ж просто безглуздо думати, що той, хто рився в речах пана капітана Смеу, сподівався знайти там якісь секретні документи. Таких дурних шпигунів не буває. А крім того, не забувайте, що нам розповів Некулай. Його вдарили тоді, коли він хотів зібрати розкидані по підлозі речі. Отже, цього типа захопили зненацька. Таким чином…