Твори в п'яти томах. Том V
- Автор: Владко Володимир Миколайович
- Серия: Володимир Владко. Твори в п'яти томах #5
- Год: 1971
- Язык: украинский
- Год: “Молодь”
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Твори в п'яти томах. Том V». Краткое содержание книги:
В цьому томі подано тільки вибрані оповідання. Всі вони друкуються з деякими змінами та виправленнями.
— Хто це? Томе, це ти?.. Безжалісна тварино, будити мене, коли я такий втомлений!.. Чого тобі?
Том вигинався, муркотів, шорстким язиком він лизав Тарпові руку.
— Е, тебе, либонь, спрага мучить? Пити схотів? Гаразд, зараз дам.
Професор простяг руку до свого нічного столика, на який завжди, лягаючи спати, ставив, за давньою звичкою, склянку з водою. Склянка була тут. Він налив води із склянки на блюдечко і дав Томові:
— На, пий. І, будь ласка, дай мені спати.
Кіт замуркотів задоволено й почав хлебтати воду.
Але майже тієї самої миті він скорчився, зойкнув — і важко впав на килим. Лапи його витяглися, шерсть настовбурчилася. Він не рухався. Професор похолонув. Тремтячими пальцями він увімкнув світло:
— Томе, що таке? Що з тобою?.. Він мертвий! Він скрутився кільцем, як учорашній кріль, якому дали випити важкої води… мертвої води…
Професор скочив з ліжка і прожогом кинувся до кімнати Грехема, найближчої з усіх. Стоячи перед дверима, він крикнув:
— Грехеме! Грехеме!
Напівсонний голос Грехема відповів йому:
— Алло, професоре, що скоїлось?
Через півхвилини професор дивився, як Грехем уважно оглядав мертвого Тома. Нарешті, Грехем підвів голову:
— Професоре, може, я помиляюся, але мені здається, що це вплив мертвої води. Треба негайно проаналізувати цю воду, що залишилася у вас у склянці. Ви можете зараз піти до лабораторії?
Тарп ішов слідом за Грехемом, шепочучи:
— Отже, якби не Том, я напевне випив би сам цю воду і лежав би тепер мертвий…
Раптом Грехем спинився:
— Тсс… хтось стоїть тут. Алло, це ви, Бінче? Чому в лабораторії світло? Хто там?
Напружений тихий голос Бінча відповів:
— Тихше, Грехеме, тихше… Ага, і професор з вами? Тихше! В лабораторії… я почув шум і вирішив перевірити… Мені здається, що там Охасі… Ваш револьвер з вами, Грехеме? Будьте напоготові, увага!
Бінч швидким рухом розчинив двері і, скерувавши в глиб кімнати свій револьвер, крикнув:
— Стій! Ні з місця! Стрілятиму! Стій!
Не вірячи своїм очам, професор Тарп побачив, як від стола, де стояла модель апарата, стрибнула людина. То був Охасі. Японець кинувся до вікна, водночас ховаючи в кишеню якісь папери.
— Стій! — пролунав знов голос Бінча. — Стій!..
Різко тріснули постріли. Один, другий… Охасі впав мов підтятий. З його скроні стікала тоненьким струмочком кров.
Професор похитнувся.
— Ви вбили його, Бінче?
Але Бінч махнув професорові рукою — неуважно, як людині, що заважає.
— Стривайте, професоре. Грехеме, подивіться, чи справді він мертвий? Від нього можна всього сподіватися…
Грехем схилився над тілом.
— Так. Він мертвий.
— А що то за папери? — спитав Бінч. — Дайте їх сюди.
— Але… чому ви наказуєте? — здивовано поглянув на Бінча Грехем.
— Прошу без заперечень. Дивіться сюди. Бачите?
Голос Бінча лунав владно. Грехем дивився туди, куди Бінч показував рукою. Туди ж дивився й Тарп. Бінч відгорнув борт свого піджака: під ним був невеличкий значок агента таємної поліції. Тарп не витримав:
— Ви… ви агент таємної поліції?.. Бінче?..
Бінч спокійно відповів:
— Але вам від цього, професоре, тільки краще. Отже… Ага. Слухайте цей рапорт. Триклятий японець був шпигуном. Слухайте.
Він голосно прочитав:
“Директорові IV відділу департаменту зовнішньої розвідки панові Мірусаві. Зважаючи на те, що відома вам людина відмовилася од переговорів з приводу продажу для наших потреб розрахунків і креслень її нового апарата, мені довелося вжити рішучих заходів. Сьогодні вночі внаслідок нещасного випадку професор Тарп загинув, випадково випивши замість звичайної води мертву…”
Тарп вигукнув:
— Що?.. Я загинув?.. Ах, так… розумію… Негідник! Це його робота — смерть бідного Тома… І так байдуже писати заздалегідь про це рапорта…
— Одну хвилинку, професоре, — спинив його Бінч. — треба дочитати… “Отже, разом із цим надсилаю до вас, пане директор, креслення апарата та його розрахунки, які мені пощастило скопіювати самому під час роботи в лабораторії. Одночасно маю повідомити, що робота навколо добування креслення відомого вам важкого танка в штабі…”
— Стоп, Бінче! — владно пролунав голос Грехема.
— Що таке? — здивовано підвів голову Бінч
Грехем ступив крок до нього:
— Папери сюди. Ось вам невеличка картка. Бачите? Бінч поглянув на маленьку зелену картку, яку вийняв з бокової кишені Грехем, і відразу випростався, подаючи папери Грехемові: