Твори в п'яти томах. Том V
- Автор: Владко Володимир Миколайович
- Серия: Володимир Владко. Твори в п'яти томах #5
- Год: 1971
- Язык: украинский
- Год: “Молодь”
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Твори в п'яти томах. Том V». Краткое содержание книги:
В цьому томі подано тільки вибрані оповідання. Всі вони друкуються з деякими змінами та виправленнями.
Знову настала пауза. Доповідач зробив широкий жест рукою:
— Взагалі комети завжди готують нам несподіванки. Уявіть собі величезне тіло, що вільно пересувається в просторі між зірок і багатьох Сонячних систем по незамкненій кривій лінії — гіперболі. Якщо комета не дуже велика, то, проходячи повз нашу, скажімо, Сонячну систему, вона скориться силі притягання Сонця. Комета змінює свій шлях, вигинає його, гіпербола перетворюється спочатку на параболу, криву, теж ще не замкнену, але вже схожу на витягнутий еліпс. А потім, якщо комета зовсім маленька, вона під впливом притягання Сонця облітає навколо нього і змінює свою криву на замкнений еліпс. Так Сонце, цей “ловець комет”, ловить комету. Вона починає обертатися навколо нашого світила по еліпсу, відходячи від Сонця у просторінь і незмінно повертаючись до нього через певні проміжки часу. Так трапилося з кометою Галлея, кометою Енке та іншими кометами, виловленими нашим Сонцем з світового простору та перетвореними на супутників нашої Сонячної системи. Вони регулярно повертаються до Сонця і найчастіше змінюють при тому свій вигляд. Комети — не стійкі небесні тіла. Вони помалу розпадаються, перетворюючись спочатку на скупчення болідів, потім на хмарки космічного пилу, що мчить далі по еліптичній орбіті щезлої комети. Саме так трапилося з кометою Галлея. На жаль, усе не так з нашою гігантською Кометою.
Доповідач ледве помітно зітхнув — і загальним зітханням відповіла йому зала.
— Непрохана гостя неухильно наближалась, вона, щороку зростаючи, перейшла до південного зеніту, до сузір’я Жертовника, потім промчала біля сузір’я Павича, невпинно прямуючи до Землі. Порятунку для Землі, здавалося, не було. Та ось інженер Андрєєв висунув фантастичний на перший погляд проект порятунку Землі: за допомогою найсильніших вибухів обернути Землю ніби на велетенську ракету і відштовхнути її від Комети. Правдивіше, не відштовхнути, а тільки нейтралізувати притягання Комети. Для цього інженер Андрєєв запропонував використати ядерні бомби, заклавши їх у глибокі свердловини, розміщені трьома концентричними колами навкруг Південного полюса — 80-і і 70-ї паралелі і Полярного кола, що збігається, як відомо, з лінією паралелі 66,5. Ось схема проекту інженера Андрєєва.
Знову над доповідачем простяглися світлові промені — і в повітрі рельєфно визначилась опукла поверхня Південної півкулі Землі з нанесеними на ній вогняними колами свердловин, в які мали закласти ядерні бомби.
— Свердловини з ядерними бомбами скеровано у глиб Землі по похилих лініях — ніби три вкладені один в один конуси, вершини яких лежать на уявній земній осі.
Нащо потрібні ці три конуси свердловин, начинених найпотужнішими ядерними бомбами? Шлях Комети лежить ніби перпендикулярно до лінії земної осі або під невеликим кутом до неї. Якби ми могли протиставити притяганню Комети якусь силу зворотного напрямку, скеровану вздовж земної осі, то така сила нейтралізувала б притягання Комети й утримала Землю на її місці в орбіті. Але звідки взяти цю силу?..
Інженер Андрєєв геніально запропонував перетворити Землю в момент найвищого притягання Комети на грандіозну ракету. Ракета ні від чого не відштовхується. Вона сама штовхає себе зворотною дією вибухів, які відбуваються в ній. Не обов’язково, щоб ракета була довгаста. Вона може бути й кругла, як Земля. Саме конуси свердловин в Антарктиці і стануть, на думку інженера Андрєєва, розрядною частиною ракети-Землі. Найменший, перший конус буде викинуто із Землі як перший ракетний вибух. Потім — другий і третій. Ракета-Земля за допомогою цих трьох вибухів нейтралізує силу притягання Комети в момент найбільшої близькості цього тіла до нашої планети. Притягання Комети стане надто мале, щоб зірвати Землю з її орбіти. Отже, вся земна куля перетвориться на велетенську ракету вагою 6000 трильйонів тонн. А розрядною частиною ракети буде вся південна полярна область до 66-ї паралелі. Сміливо пожертвувавши південною полярною областю, ми врятуємо земну кулю з її населенням. Комета понесе з собою в небесні невідомі простори тільки частину Землі, яку ми їй добровільно віддамо.
На кілька секунд запанувала тиша. Всі були вражені повідомленням.
— Утворений п’ять років тому Комітет порятунку Землі, який керував здійсненням проекту Андрєєва, передбачив усі можливі небезпечні наслідки. Немає сумніву, що ядерні вибухи в південній півкулі викличуть сильний землетрус, який прокотиться трьома наростаючими ударами по Землі з півдня на північ. Одночасно треба ждати велетенської морської хвилі, що тричі підніметься в океанах і спричиниться до небувалої поводі на побережних смугах материків. Усе це загрожує найсерйознішим лихом. Але в людства немає іншого виходу. Вибирати нема з чого. Що ж зробив Комітет порятунку Землі?