Твори в п'яти томах. Том V
- Автор: Владко Володимир Миколайович
- Серия: Володимир Владко. Твори в п'яти томах #5
- Год: 1971
- Язык: украинский
- Год: “Молодь”
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Твори в п'яти томах. Том V». Краткое содержание книги:
В цьому томі подано тільки вибрані оповідання. Всі вони друкуються з деякими змінами та виправленнями.
“Нова комета наближається з далеких космічних просторів до нашої сонячної системи з нечуваною досі швидкістю. Тепер комету помітно тільки в найпотужніші телескопи. Але незабаром люди зможуть побачити її на власні очі без будь-яких астрономічних приладів. Комета лине у Всесвіті з надзвичайною швидкістю — близько шістдесяти тисяч кілометрів за секунду. Комета посувається по незамкненій кривій — гіперболі, лінія якої проходить у Всесвіті між орбітами планет сонячної системи. Цілком імовірно, що комета зіткнеться з якимсь тілом нашої сонячної системи. Подальші спостереження і обчислення провадяться”.
Це повідомлення Гріверса примусило людей подивитися в небо. І багато аматорів-астрономів у невеличкі телескопи чи навіть біноклі спромоглися знайти в небі серед безліку блискучих зірок нову маленьку вогняну цятку — комету Гріверса. Газети всієї земної кулі зацікавилися новою кометою, вони охоче друкували небесні карти, де чорним хрестиком було позначено місце комети серед зірок.
Деякі науково-популярні журнали нагадали читачам з цього приводу долю відомої комети Галлея. Один з таких журналів звернувся навіть до наукових працівників із запитанням: “Що вони думають про наближення до сонячної системи комети Гріверса? Чи не загрожує це нашій Землі якимись несподіванками?”
Вчені висловили щодо цього суперечливі думки. Комета пересувалася в космічному просторі надто швидко, вивчити її не встигли і шлях ще не обчислили. Але журнал зробив з цієї анкети своєрідну сенсацію, використавши одну з відповідей. Мало знаний астроном Джонс відповів так:
“Шлях комети ще не обчислено. Але вже відомо, що гіпербола її проходить між орбітами планет. Цілком можливо, що комета зіткнеться саме з Землею. Наслідки такого зіткнення будуть, безумовно, катастрофічні”.
Журнал у зв’язку з цим розповів читачам історію комети Галлея, остання поява якої так налякала Землю в 1911 році. Астрономи, обчисливши орбіту комети Галлея, твердили тоді, що саме 1911 року ця комета на своєму шляху зіткнеться з Землею. Вони не помилились: орбіти Землі і комети Галлея справді перетнулися. Але, на щастя, перш ніж це сталося, комета Галлея в далеких космічних просторах обернулася на хмарку пороху та дрібних часточок. Коли Земля зіткнулася з цією хмаркою, на неї посипався вогняний метеоритний дощ, що аж ніяк не зашкодив людству. Це було чарівне видовище.
Так минуло два тижні. Астроном Гріверс мовчав, заглибившись у свої спостереження. Газети, що зчинили галас навколо його другого повідомлення, незабаром забули про сенсацію. Тим часом Комета побільшала, на небі немов виросла нова блискуча зеленкувата зоря з ледве помітним вогняним хвостом, що на деякій віддалі од ядра Комети танув серед зірок, мов розчиняючись у чорному небі. Кілька днів, правдивіше, кілька ночей, Комету помічали лише аматори-астрономи.
Ще через тиждень астроном Гріверс опублікував своє знамените третє повідомлення. Воно справило враження бомби, що зненацька вибухнула серед людного майдану. Астроном Гріверс писав:
“Мої останні спостереження ствердили всі припущення й думки. Нова комета має велетенські розміри. Густина її ядра втроє більша за густину Землі. Швидкість пересування нової комети в просторі — 60 000 кілометрів за секунду. Обчислення свідчать, що комета не зіткнеться з Землею. Але нашій планеті загрожує інша небезпека, не менш серйозна. В своєму поривному русі по гіперболі до Сонця, мандрівниця Всесвіту — комета так близько пронесеться біля Землі, що, за обчисленнями, захопить своїм притяганням Землю, зірве її з місця в Сонячній системі і потягне за собою в невідомі космічні простори. Земля перетвориться на супутника комети. Ця космічна катастрофа відбудеться під час літнього сонцестояння Землі”.
Неймовірна паніка охопила людськість після цього повідомлення. Либонь, на Землі не було людини, яка б щоночі не дивилася в небо, розшукуючи там Комету. І кожен, хто бачив її, дивувався:
— Хіба може оця мерехтлива небесна гостя, оця невеличка зеленкувата блискуча цяточка з манюсіньким хвостом, — хіба може вона загрожувати Землі, викликати катастрофу, яку пророкує астроном Гріверс?..
А Комета невпинно збільшувалась у своїх розмірах. Протягом першого року вона зростала непомітно. Комета стала тільки яскравішою.
Але через кілька років Комета вже була найясніша зірка на небосхилі. І відтоді її збільшення набрало фантастичних темпів. Хвіст Комети оповивав уже все небо. Та в цьому й не було нічого дивного: адже Комета наближалася до земної орбіти.