П'ята Саллі

Це їх аж витверезило. Еліот почухав голову та кивнув.

— Йой, та це ж чудово, Саллі. Я справді радий за тебе. — Але його вираз обличчя підказав мені, що для нього цікавість та захоплення скінчилися, бо Саллі стане звичайною жінкою — однією з багатьох, яку можна звабити.

Тодд здавався щиро втішеним.

— Гей, мої шанси знижуються, тож я ставлю на твою доброту, яка допоможе тобі вийти на фінішну пряму, — сказав він. — Здається, я розумію, що сьогодні відбувалося.

– І що ж? — запитав Еліот.

— Забудь, — сказав Тодд. — Але, думаю, Саллі зараз краще побути на самоті. Їй, мабуть, потрібно багато що обміркувати. Саллі, ти вихідна до кінця тижня. Еві тебе прикриє.

Саллі почала заперечувати, але я стиснула руку Тодда та поцілувала Еліота в щоку.

— Дякую, хлопці. Як чудово, що в мене є друзі. Не знаю, як би я пережила минулі півроку без вас обох.

Коли вони пішли, Саллі сіла в крісло напроти Мерфі та довго пожирала його очима.

— Про що ти думаєш, Мерфі?

— Він намагається вирішити, чи погоджуватися нам на злиття, чи ні, — сказала я.

— Звідки ти знаєш, про що він думає?

— Я — «слідопитка», пам’ятаєш?

— Мерфі — не одна з наших особистостей.

— А міг би й бути.

– І що б це мало означати? — не вгавала вона.

— Гляньмо правді у вічі, — сказала я. — Ми всі почалися з того, що ти вдавала, ніби ми справжні. Тоді ми всі ожили одноосібно. Роджер каже, в інших людей із множинністю є особистості різного віку, расової належності та навіть іншої статі. Ти б могла уявити, що Мерфі справжній, і тоді тільки на цю ніч ти мала б чоловіка, з яким навіть Джинкс нічого не змогла б зробити.

Саллі замислилась над цим. Ідея її захопила. Все, що мені треба було зробити, це кинути насіння. Знаю, я шибайголова, але завжди хотіла, щоб Мерфі також був справжньою людиною, навіть якщо це тільки на одну ніч. Завтра я втрачу свою особистість. Сьогодні в Мерфі був останній шанс віднайти свою.

Саллі уявила, ніби Мерфі живий. Заговорила до нього, запропонувала випити. Погладила його по голові.

— Потанцюймо, Мерфі.

Вона увімкнула музику, взяла його в руки та почала рухатися в повільному мрійливому танці кімнатою, як у старих фільмах, як Дональд О’Коннор[111] танцював зі шваброю, а Костелло[112] — з жінкою-манекеном. Але Саллі уявляла, що Мерфі був справжнім чоловіком, який її кохав.

Тоді я почула у Саллі в голові голос. Це було моторошно, бо хоча я й спровокувала її на все це, та не знала, як воно cпрацює. В нього був м’який низький голос, дуже сексуальний, з ірландським акцентом.

— Я спостерігав за тобою з вітрини, — промовив він, — і так довго жадав тебе.

Його обличчя пом’якшало. Сині очі з ніжністю шукали її. Саллі хотіла, щоб він пригорнув її, і вдавала, що її начебто пестить коханець-демон.

— У тебе є ім’я?

— Просто Мерфі. Містер Ґрінберґ кличе мене тільки так.

— Ти не стомлюєшся отак стояти весь час у проході з підведеною рукою?