П'ята Саллі

Я намагалася переконати Саллі, але вона від мене відмахувалась. Я лише могла уявити, що вона відчувала, будучи комбінацією Саллі, Ноли та Белли в одній особі. Вона мала більше голосів та прав приймати рішення тепер, хоча раніше так робила я, тому що була «слідопиткою». Ну, я теж можу продемонструвати свою впертість.

Коли ми вийшли з таксі, я швидко промовила:

— Що ж, на добраніч, хлопці. Це був чудовий вечір, але у мене завтра зранку важлива зустріч.

— Агов, я думав ми збиралися залишитися на ніч, — сказав Еліот.

— Саме так, — сказала Саллі. — Саллі Портер завжди дотримується своїх слів.

— На якусь мить ти мене збила з пантелику, — сказав Тодд.

— Це краще, ніж злити з пантелику, — пирхнула я.

— Чи в дурника пошити, — додав Еліот.

— О Господи! — гукнула Саллі.

— Гляньте, — сказав Еліот, вказуючи на вітрину Ґрінберґа. — Гляньте, Мерфі показує нам середній палець.

— Де? Ходімо глянемо, — сказав Тодд. — А, так. Ви подивіться. У того Ґрінберґа є почуття гумору. А де кийок Мерфі?

— Загубився, — сказала я.

Саллі скривилася, бо нічого не знала про витівку Джинкс у костюмі поліцейського.

— Агов, — сказала я. — Чому б нам не запросити ще й Мерфі на ніч? — Я подумала, що Ґрінберґ, може, й має рацію щодо поліцейської уніформи як засобу контролю.

Вони подумали, що це чудова ідея. Я показала, як залізти в ательє через підвал та потримала задні двері. Ми поцупили Мерфі, й Тодд з Еліотом занесли його нагору. Посадили його в одне з м’яких крісел, перехрестили йому ноги та звісили руки з билець. Тоді Саллі відкоркувала пляшку ірландського віскі, й ми всі приклалися до неї.

— Жахливо, мабуть, бути манекеном на вітрині, — сказав Еліот.

— Ну, не знаю, — сказав Тодд, — тихе життя. Схоже на те, щоб бути нічним охоронцем.

— Він хоче бути справжньою людиною, — сказала я.

— Що? — Еліот долив у свою склянку.

— Як Піноккіо, дерев’яний хлопчик, який хотів стати справжнім хлопчиком, — пояснила я.

— О, справді, — сказав Тодд. — Коли він брехав, то у нього видовжувався ніс.

— Це не єдине, що видовжилося, коли він став справжнім хлопцем, — сміючись, додав Еліот.

— Бідний Мерфі загубив свою палицю, — сказала Саллі.

Еліот захихотів.

— Він же може й своїм іншим особистим кийком скористатися, так?

— Ох, ця вечірка стає надто непристойною, — сказала я. — Я вдягаю свої колготки та йду додому.

— Ти й так удома, — сказав Тодд.

— Тоді вам, хлопці, краще натягнути свої штани та йти додому, — промовила я.

— Та тут темно, хоч в око стрель, я так штани не знайду, — сказав Еліот.

— Ну, тоді побережи очі та чимчикуй голяка, — порадила я.