П'ята Саллі
- Автор: Киз Дэниел
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-3911-1, 978-617-12-4142-8, 978-617-12-4143-5
- Переводчик: Володимир Куч
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «П'ята Саллі». Краткое содержание книги:
– Є кілька вправ, які я б хотів, щоб ти засвоїла.
— Можна я буду Східним Експресом?[115]
Він деякий час розглядав мене, дивився просто у вічі, ніби намагався побачити щось за моїми райдужними оболонками.
Я підвелася на колінах та подалася вперед, майже впритул наблизила своє обличчя до його.
— Я бачу двох себе, — сказала я. — По одній у кожному твоєму скельці.
Роджер взяв мої долоні та розгорнув їх догори.
— Ти мусиш зрозуміти, що тебе й залишилося двоє, — сказав він.
Я спробувала звільнитися.
— Не говори такого, — сказала я. — Навіть, жартуючи.
— Це не жарт. Ти повинна змиритися з деякими речами, перед тим, як підеш.
— Я не хочу цього чути.
— Тебе може захистити тільки знання. Сьогодні ти пережила свого роду операцію на мозку. Дехто спробує знову тебе розколоти. Дехто всередині тебе, хто посилює твій пригнічений гнів. Тобі знадобиться зброя, щоб захиститися.
— Мені більше сподобалось, коли ти сказав прийоми. Зброя мене лякає.
— Добре. Прийоми, — сказав він. — Та я не хочу зосереджуватися на тому, як це назвати. Цього було достатньо. Назви можуть створювати реальність і реалізувати себе. Разом з тим є почуття, інтуїція, передбачення. Ти дуже чутлива людина, Саллі. Ти все ще відчуватимеш те, що часто описувала як холод чи ауру перед головним болем та втратою свідомості. Ти казала мені, що такий стан триває лишень декілька секунд.
— Я цього не пам’ятаю.
— Доки до тебе не повернуться спогади, доведеться довіряти моїм плівкам та записам. Протягом тих кількох секунд попередження ти матимеш можливість зберегти контроль. Я застосую післягіпнотичну сугестію, й коли ти міцно зціпиш долоні та тричі стиснеш їх, то зможеш запобігти втраті контролю. Коли б у тебе не починалася аура, зроби так, ти відчуєш тиск, а тоді головний біль зникне. І ти надалі триматимеш все під контролем.
Я сказала йому, що все зрозуміла.
— Що ж, гаразд, Саллі. Він знає, що у темряві…
Після того, коли я опритомніла, він глянув мені в очі.
— Як почуваєшся?
— Відчуваю, що контролюю себе, — сказала я. — Відчуваю власну присутність. Чи власне перебування тут. Так, ніби я маю точну вагу, яка твердо перебуває конкретно тут і зараз. Не знаю чому, та для мене це — нове відчуття. Так, начебто до того я була легкою та ефірною.
— Це хороше відчуття?
Я замислилась над цим та кивнула:
— Так я почуваю себе більш реальною, не знаю, як.
Роджер стиснув мою руку і я відповіла тим же:
— Саме це я й маю на увазі, — сказала я. — Міцно, по-справжньому, добре.
— Це відчуття має тривати та посилитись. А і ще можуть бути моменти, коли ти сама собі здаватимешся несправжньою. Кожен переживає таке почуття легкості… фантазії… ілюзії. Та якщо це відчуття супроводжуватиме попередження втрати свідомості, ти знатимеш, що робити. Пам’ятаєш, що саме?
Я зціпила долоні та тричі міцно їх стиснула.
Коли сеанс завершився, я не могла стриматися, щоб не нахилитися та поцілувати Роджера в щоку.
— Я почуваюся чудово, — сказала я, — і завдячую всім цим тобі. Ти найчудовіший лікар у світі.
Він засміявся.
– І я теж тобі багато чим завдячую, Саллі. Гарного тобі дня, а зустрінемося ми в той же час післязавтра.
Надворі я подумала, що так світ, мабуть, сприймають діти. Свіжими очима. Зазирають у кожне обличчя. Роздивляються кожну вітрину, здіймають очі, щоб розглянути архітектуру дахів, повз які ми проходимо тисячі разів, але ніколи не бачимо. На П’ятдесят сьомій вулиці я роздивлялася мистецькі галереї. Офіси авіакомпаній на П’ятій авеню змусили мене замислитися над цими місцями, які ми з Роджером могли б відвідати, все, що ми могли б побачити. Звісно, він, мабуть, вже бував у Європі. Але, показуючи її комусь, він би також побачив її новими очима. Моїми очима. А я бачитиму все його поглядом.
Я знала, що Роджер кохає мене. А частина мене кохала його ще з першого дня в кабінеті. Байдуже, що він назвав це психологічним перенесенням. Я б показала йому, що все набагато серйозніше. Він змінився за ці кілька місяців. Став теплішим, уважнішим.
Побачивши матір, яка тягнула за собою двох дітей, я раптом зрозуміла, що я й сама змінилась. Я не думала про власних дітей ще з часу останнього дзвінка Ларрі. Це мене стурбувало. Час. Як вузлувата еластична стрічка. Деякі дні розтягувалися на віки. Інші — навіть цілими тижнями просто зникали, і все викривлювалося та плуталось. Та як я могла забути про Пата і Пенні? Я подумала, що мені справді варто з ними побачитися. Несподіваний візит. Але це не спрацює. У мене було дещо невиразне уявлення про те, що я турбувала Ларрі телефонними дзвінками, про які я нічого не пам’ятала. Я й досі любила та хотіла Ларрі. Ні, стоп. Я не любила його і точно не хотіла. Що це? Я зупинилася біля Рокфеллерського центру та сіла на одну з лавок. Частина мене любила його, бо він одружився зі мною та забрав з жахливого місця, яке я називала домом. Але це не було кохання. То була залежність. З Роджером у мене те саме?
115
Orient Express — пасажирські поїзди далекого сполучення, запущені в 1883 р. компанією Compagnie Internationale des Wagons-Lits. Східний Експрес з’єднав Париж і Стамбул. Став популярним культурним поняттям і місцем, у якому відбуваються події багатьох книжок і фільмів (наприклад, «Вбивство у Східному Експресі» Агати Крісті чи «З Росії з любов’ю» Яна Флемінга).