П'ята Саллі

— Деррі, — сказала Саллі.

Здається, вона забула, що вони зі мною знайомі. Хлопці перезирнулися, а тоді звернули свої погляди на Саллі.

— Деррі? — перепитав Еліот.

Я вже хотіла кинути якийсь дотеп, але вона мене штурхнула під столом.

— Перепрошую, я на хвильку, — сказала Саллі. — Загляну до дамської кімнати. Скоро повернуся.

Вона вислизнула з дивану та зникла з поля зору до того, як вони спромоглися щось спитати. Як тільки ми потрапили до вбиральні, вона більше не могла стримувати сміх. Я також із полегшенням побачила, скільки Белли тепер було в Саллі.

— Ти бачила вираз обличчя Тодда? — хихотіла вона.

— Коли ти бовкнула «Деррі», — додала я.

— Я не знала, що вони знають, як тебе звуть.

— Та заради Бога, це ж я у них працюю, пам’ятаєш?

— То що ми робимо зараз?

— Танцюємо та вечеряємо вдруге. Ти хіба не цього хотіла?

— Це не єдине, що я планувала.

— Агов, — сказала я. — Не починай своїх штучок. Я бережу себе.

— Для Роджера?

— Так.

— Роджера тобі не дістати, — сказала вона. — Для нього ми з тобою — тільки захопливий медичний випадок. Оце й усе.

— Для нього я більше, ніж пацієнтка, — сказала я.

— Слухай, ти жахливо помиляєшся, коли плутаєш психологічне перенесення[108] з любов’ю, це не…

— Я не хочу цього чути, — сказала я, затуляючи вуха долонями.

Та це була дурниця, бо вона говорила не вголос. Слова поширювалися в її голові.

— …і якщо він навіть турбується про тебе, Роджер надто етичний, щоб крутити роман із пацієнткою. Ти доведеш нас до загибелі.

— Це буде моя загибель.

— Моя також, — наполягла вона.

— Я думаю, тебе цікавить Тодд.

Саллі усміхнулася.

— Він турбується за мене. Він молодий, заможний та привабливий. У тебе є кращий варіант?

— З Еліотом веселіше, ніж з Тоддом. Азартні гравці сприймають життя надто серйозно, завжди розраховують імовірності.

— Еліот — будинок-перебудова середнього віку, — сказала вона. — Вторинний донжуан, і ти лише поглянь, як він набирає вагу. Знову береться за старе.

— То й що? Все одно з ним веселіше. Він знає про нас, про нашу проблему і приймає це.

— Тодд також знає.

— Оце й усе, — сказала я. — Думаю, Тодд розчарується, коли дізнається, що залишилися тільки ми вдвох. Для нього п’ятеро нас були цікавою «рукою» в покері — фул-хаусом[109].

— Ну, зараз ми все одно три дами.

— Ти врахувала дикого джокера, — сказала я.

Пролунав стукіт у двері вбиральні.

— Саллі? У тебе все гаразд? — То був голос Тодда.

— Так, вже виходжу.

Вона швидко розчесала волосся, а коли штовхнула двері, то за ними чекав Тодд.

— У тебе справді все добре?

Саллі взяла його за руку та потягнула назад до столика.

— Вибачте, хлопці. Моя подруга зникла, — сказала я. — Я побачила, як вона пускала бісики одному гарненькому парубку. І після того, як замовила випивку, то вдала, що мусить вийти припудрити носик. Люди сказали, що бачили, як вона пішла з ним. Мені дуже прикро.