П'ята Саллі
- Автор: Киз Дэниел
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-3911-1, 978-617-12-4142-8, 978-617-12-4143-5
- Переводчик: Володимир Куч
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «П'ята Саллі». Краткое содержание книги:
Її мати схопила лопату та прикрила кошеня землею. Тоді вона вхопила мене за брудну руку та сказала:
– Іди до своєї кімнати та сиди там цілий день. Саллі, ти — зла дитина.
Я не знала, чому вона називає мене Саллі. Я знала, що я не Саллі. А тоді подумала. Насправді — я Деррі, від середньої частини Сін-дер-елла, від серця імені. Деррі — це я. Тож коли її мама назвала мене Саллі, я тільки засміялася та сказала:
— Ви нічого не знаєте — ви обоє. — І пострибала собі, роздивитися кімнату Саллі та побачити все, що в неї було. І жила я собі, поживала та добра наживала.
П’ятнадцять
Роджер вивів мене з гіпнозу, уважно подивився та похитав головою.
— Вражає, як ти взагалі пережила таке дитинство.
Я розсміялася та сказала:
— Ти маєш на увазі мене чи Саллі? У ті дні я багато веселилась. Але не пам’ятала, що моє ім’я пішло від середнього складу Сіндерелли. Цікаво те, що через кілька днів я пішла та почала копати в тому ж місці, але кошеня зникло. Вів’єн або Фред, мабуть, викопали тваринку та позбулися трупа. Все своє життя я шукала Сіндереллу, а тепер дізналася, що Саллі воскресила її через мене тим поцілунком.
— Ти знаєш, що відбудеться опівночі, — сказав Роджер.
— Я не хочу, щоб моя історія закінчувалася, Роджере. Я хочу жити-поживати.
— Так і буде, Деррі, тільки в реальному світі, об’єднавшись із Саллі. Твоє щастя не зникне. Воно зіллється з серцем та розумом дитини, яка втратила віру того дня під дощем і створила тебе. Настав час віддати ще одне своє життя та зробити Саллі знову цілісною.
— Мені страшно, Роджере…
— Боятися — це нормально. Але тепер ти знаєш, що знадобляться не просто магія та казки, щоб зробити тебе реальною.
— Я завжди хотіла бути реальною особою.
— Та чи настільки ти сильно хочеш цього, щоб перемогти страх? Нічого не станеться, якщо ти не погодишся об’єднатись із Саллі.
– І тоді я помру.
— …або відродишся в четвертій Саллі.
— Чий це буде розум? Чиї почуття?
— Якщо моя теорія правильна, ти усвідомлюватимеш себе.
— А якщо неправильна?
— Я просто не знаю.
— Та чи справді ти хочеш, щоб я це зробила?
— Ти повинна цього захотіти, Деррі.
— Частина мене хоче, а інша частина — ні. Господи, вже й я розділяюся на частини. Хто ж та інша сторона конфлікту?
Роджер засміявся, і я воліла, щоб він торкнувся мене, обійняв, ніжно пригорнув. Ніякого сексуального бажання, нічого такого. Чомусь я знала, якщо він мене поцілує, я стану справжньою людиною з почуттями, думками та емоціями.
— Я впевнений, ти чула, що саме я говорив Саллі, Нолі та Беллі. Поміркуй над цим. Повідом мені своє рішення завтра.
— Ми вирішуємо окремо, чи нам варто це обговорити?
— Як бажаєте. Можливо, буде на краще сьогодні тримати контакт. І, можливо, вам допоможе ваш ВОсП.
— Влаштуємо щось на кшталт прощальної зустрічі, так?
— Ти можеш це вважати також і вітальною зустріччю.
— А ти й справді любиш бавитися словами.
— Пов’язку на плечі я заміню тобі завтра.
Він пояснив, що випише щось для Саллі, якщо біль буде аж надто нестерпним, але нічого сильного чи наркотичного. Не хотів ризикувати ще одним провалом у пам’яті до наступного сеансу. Тоді він розбудив Саллі та переповів їй усю розмову.
Того вечора Саллі мила в квартирі підлогу. Вона прослухала всі шість Бранденбурзьких концертів[102], і я від цього ледь розумом не схибнулася. Ну, ви розумієте, достатньо було того, що Нола вічно це робила, але якщо такими були її плани на майбутнє, я вже не думала, що витримаю, навіть заради Роджера.
Дійшло до сварки, коли ми вирішували, з чого складатиметься наша остання вечеря в ролі окремих особистостей. Вона хотіла сходити в «La Petite Maison», а я — в «Гойз»[103]. Вона сказала, що її вже нудить від китайської їжі, а я кинула, що те саме відчуваю від французької. Відтак все дійшло до того, чи не краще нам знайти компроміс та замовити щось, чого не хоче жодна з нас? Я подала химерну ідею, щоб у нас були дві останні вечері. Ну, розумієте, який сенс рахувати калорії під час свого останнього прийому їжі? Саллі наполягала на тому, щоб французька кухня була першою, бо не вірила, що я дотримаюся слова. Я вдала, що це мене образило, але вона мала рацію. Я справді не дотримуюся обіцянок. Гляньмо правді у вічі, все своє життя я отримувала те, що хотіла, тільки тому, що мені вдавалося вислизнути в реальний світ на декілька хвилин. Я знала, що вона ніколи не порушить свого слова. Господи, мабуть, нудно буде постійно дотримуватися обіцянок та говорити лише правду. В мене закрадалася підозра, що коли я з нею об’єднаюся, то обмежуся лише жменею безневинних побрехеньок час від часу. Та я цього їй не сказала. Я сказала: «Нам краще почати з китайської, бо — ну, знаєш — через годину знову зголодніємо. Навпаки це не спрацює». — Тож вона заперечувати не могла, і ми пішли в «Гойз», де я донесхочу напхалася смаженими вонтонами[104] та креветками-метеликами. Потім ми довго гуляли, щоб нагнати апетит та побалакати.
102
«Бранденбурзькі концерти» (1721) — цикл із шести концертів композитора Йоганна Себастьяна Баха.
103
«Hoy’s» — мережа ресторанів китайської їжі.
104
Вонтони — страва китайської кухні, схожа на пельмені.