Пісня Сюзанни. Темна вежа VI
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Dark Tower #6
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-0791-5
- Переводчик: Олександр Красюк
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Пісня Сюзанни. Темна вежа VI». Краткое содержание книги:
— Вона з’являється, коли їй самій заманеться, — знизала плечима Сюзанна. — І не питає в мене дозволу.
Попереду на їхнім боці вулиці виднілася арка з написом над нею:
Сюзанну зацікавив не цей напис, а дві речі, які вона побачила поза ним, на брудній станційній платформі: понівечена дитяча лялька, від якої залишилася тільки голова й одна розчавлена рука, та усміхнена маска, що лежала трохи віддалік. Хоча та маска була на вигляд ніби зроблена зі сталі, здавалося, вона вже майже геть зогнила, мов плоть. З її усміхненого рота стирчали собачі ікла. Очі скляні. Лінзи, не сумнівалась Сюзанна, теж напевне продукт «Північного центру позитроніки». Навкруг маски валялися рвані клаптики зеленої тканини, безперечно, то були рештки від каптура цієї штуки. Сюзанна легко вловила зв’язок між рештками ляльки та рештками Вовка; її мамуня, як іноді полюбляла казати чоловікам Детта (особливо тим, налаштованим на трах на паркінгу біля придорожньої забігайлівки), не дуреп ростила.
— Так ось куди вони їх приволікали, — промовила вона. — Ось куди Вовки приволікали захоплених ними двійнят з Кальї Брин Стерджис. Це тут вони їх що — препарували?
— Не лише з Кальї Брин Стерджис, — байдуже підтвердила Мія. — Авжеж, атож, а звідси вони дитяток тягали далі. Те місце ти також упізнаєш, я не маю в цім сумнівів.
Вона махнула рукою, показуючи по той бік єдиної вулиці Федіка і далі. Остання споруда, якою перед самим замком закінчувалося це місто, була довгим металевим бараком «Квонсет»[84] з брудними гофрованими стінами й іржавим напівкруглим дахом. Всі вікна цієї будівлі — з того боку, що бачила Сюзанна, — забито дошками. Вздовж стіни також тягнулася сталева рейка конов’язі, до якої були припнуті близько сімдесяти коней, усі сірі. Деякі з них вже попадали й лежали, відкинувши копита. Кілька коней, почувши жіночі голоси, повернули до них голови, та так і застигли. Якось зовсім не по-кінському, але ж вони й не були справжніми кіньми. А були вони роботами або кіборгами, чи як там ще їх назвав Роланд. Схоже було, що чимало з них вже своє відбігали, зносилися.
— Це ще один Доґан, чи не так? — спитала Сюзанна.
— Ну, і так, і ні, — відповіла Мія. — Насправді це Доґан усіх Доґанів.
— Куди Вовки тягали дітей.
— Атож, і знову будуть їх тягати, — сказала Мія. — Бо робота Короля просуватиметься далі після того, як той безлад, що його створив твій приятель стрілець, уже минеться. Щодо цього я не маю ніяких сумнівів.
Сюзанна подивилися на неї вельми здивовано.
— Як ти можеш так спокійно казати про такі жахи? — спитала вона. — Вони привозять сюди дітей, вишкрібають їм голови, немов… немов гарбузи. Дітей, які нікому не робили зла! А назад гордовито повертаються монструозні ідіоти, котрі виростають до свого повного розміру в муках і вмирають також. Чи залишалася б ти такою ж життєрадісною, знаючи, що твого малюка кинуть поперек сідла і потягнуть сюди, а він простягатиме рученята, плачучи за тобою?
Мія спалахнула, але витримала Сюзаннин прискіпливий погляд.
— Кожен мусить іти тим шляхом, на який його наставило ка, Сюзанно з Нью-Йорка. Мій шлях — виносити малюка, виростити його і таким чином покласти край пошукам твого діна. І його життю.
— Дивно, як кожен тут гадає, ніби точно знає, що саме йому призначено ка, — сказала Сюзанна. — Тобі самій це не дивно?
— Я гадаю, ти намагаєшся глузувати з мене, бо сама боїшся, — спокійно відповіла їй Мія. — Продовжуй, якщо тобі від цього легше, давай.
Вона розвела руки і вклонилася, злегка нахилившись над своїм великим черевом.
Вони зупинилися на хіднику перед крамницею, вивіска якої повідомляла: КАПЕЛЮШКИ & ДАМСЬКИЙ ОДЯГ, Федікський Доґан стояв напроти, на тому боці вулиці. Сюзанна подумала: «Перебийся день, не забувай, це також твоє завдання тут. Тягни час. Затримай те курйозне тіло, що ми його тепер, здається, маємо на двох, у тому дамському туалеті якомога довше».
84
Quonset — металева будівля ангарного типу, розроблена в США під час Другої світової війни.