Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
Певна річ, що в усіх цих плачах та лементах про «сучасну молодь» — ліниву та безпорадну — завжди була чимала доля перебільшень та, як на те пішло, й вигадок. Тож, цілком ймовірно, результати досліджень всього лиш підтвердили те, що ми знали завжди: молодь значно відповідальніша і статечніша, аніж на неї звикли наговорювати. Може, й так. Молоді люди, з якими ми працювали, дотримуються правила поміркованості, і це робить їх поведінку, до певної міри, «суто англійською». Подобається мені це чи ні, але ми надзвичайно консервативний та стриманий народ. Та мучить мене інше: молоді люди, з якими ми розмовляли, виявилися ще більш консервативними, стриманими та конформістськими, аніж старше покоління. У цьому прослідковується вже певна тенденція — поміркованість (якщо так можна сказати) тільки зростає. І, хоч я й англійка до кісток, стільки поміркованості для мене трохи забагато. Поміркованість — це дуже добре, але ж треба мати міру!
Правила чесної гри
Заради справедливості скажу, що наші дослідження, присвячені молоді, яка працює, виявили чимало позитивних моментів, зокрема тих, що мають стосунок до поняття справедливості. Часто я вдаюся до взаємозаміни термінів, однак тут я все-таки схиляюся до терміну «чесна гра», який я винесла у заголовок розділу. На мій погляд, термін «чесна гра» охоплює ширше поле понять, аніж «правило справедливості», до того ж воно не таке безапеляційно егалітарне і чіткіше відображає моральні засади англійців, які я намагаюся тут проаналізувати. «Чесна гра», з прозорим натяком на спорт, апелює до того, що всі мають мати рівні шанси, ніхто не заслуговує на несправедливі поблажки чи перепони, всі мають гідно поводитись і дотримуватись правил, не шахраювати і не ухилятись від обов’язків. Водночас поняття «чесна гра» опирається на те, що люди мають різні можливості і, відповідно, завжди будуть переможці і переможені. Попри те, грати чесно і за правилами — важливіше за перемогу. Хтось може заперечити, що це вже давно застаріле правило і ніхто його уже не дотримується, та, як показує моє дослідження, — правило все ще актуальне і служить золотим стандартом, до якого прагнуть усі англійці, хоч і не завжди досягають.
Правила чесної гри, певною мірою, нам на руку у сфері бізнесу та роботи. Жодних сумнівів — серед нас є ще ті пройдисвіти і шельми, решта — далеко не святоші, та все ж англійців назагал, за невеликим винятком, мають за чесних та порядних у бізнесовій сфері людей. Без сумніву, ступінь толерантності до хабарництва, корупції та крутійства в нас нижчий, аніж в інших країнах.
Коли ми чуємо про випадки хабарництва, то більшість із нас не стинає співчутливо плечима, промовисто даючи зрозуміти: «А як інакше?». Ми вражені, обурені, і нас проймає праведний гнів. Частково причина в тому, що англійці дуже люблять обурюватися і гніватися, праведний гнів — взагалі наше улюблене народне хобі! І гнів наш, без сумніву, щирий.
На прохання порівняти бізнес та роботу в Англії і за кордоном мої інформатори — іммігранти й іноземці — насамперед звертали увагу на поняття справедливості, а зокрема на повагу до закону і відносну відсутність корупції, яка, на їхню думку, захопила світ і здобула мовчазну (в різних ступенях) згоду. Багато хто зауважив, що ми навіть не усвідомлюємо і не цінуємо, наскільки нам із цим пощастило. «Ви сприймаєте це як належне, — сказав мені іммігрант з Польщі. — Ви за замовчуванням думаєте, що люди гратимуть чесно, вас шокує і засмучує, коли вони чинять інакше. В інших країнах ніхто не має таких очікувань».
Отож, може ми й нудні і надто помірковані, та не подумайте, що я впадаю в крайній патріотизм, віра в чесну гру — це те, чим можна й попишатися.
Правила скигління
В англійців є ще одна, вже менш захоплива, риса, яка непомильно характеризує увесь наш робочий процес й саме ставлення до роботи, — звичка постійно скиглити. Вся суть у тому, що робота, за визначенням, має супроводжуватися наріканнями. Тут бачимо зв’язок із правилом «Як важливо не бути надто серйозним»: якщо ви в дружньому колі не бідкаєтеся на роботу, то будьте обережні, щоб вас, бува, не мали за надміру заповзятого і старанного працівника. Як так, то на вас тут же почеплять ярлик «бідного гіка», запопадливого «підлизи» або пихатого «сраколиза».