Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
Перш за все, в нас є декілька універсальних правил про алкоголь та шинки. У всіх культурах світу алкоголь служить свого роду демаркаційним знаком — він знаменує, сприяє і пришвидшує перехід з одного соціального стану чи контексту в інший. Алкоголь посідає чільне місце чи не у всіх значимих ритуалах переходу — від головних «обрядів посвяти» («rites of passage») життєвого циклу — таких, як народження, повноліття, одруження чи смерть, — до менш значущих подій, як-от щоденний перехід від роботи до відпочинку / дому. У нашій культурі, як і в багатьох інших, алкоголь є згожим символічним засобом переходу від роботи до відпочинку. Він асоціюється виключно з відпочинком — з розвагами, святом, рекреацією, спонтанністю та розслабленням, які є антиподами до поняття робота[54].
Соціальні та символічні функції шинків підпорядковуються універсальним «законам». Я вже писала про них на початку розділу про розмови в пабах, тож тільки коротко нагадаю, що всюди у світі шинки мають особливий «соціальний мікроклімат». Це таке «помежів’я» з «культурною ремісією» — тимчасовим послабленням чи скасуванням звичних соціальних заборон та обмежень. Також в шинках панує егалітарна атмосфера, чи принаймні статусність там залежить від зовсім інших чинників, аніж у справжньому світі знадвору. І, либонь, найважливіше — і пивничка, і розпивання алкогольних напоїв асоціюються із братанням.
Відтак перелічені вище універсальні «закони» частково пояснюють, чому англійська традиція ходити «на пиво» після роботи сприяє зниженню стресу — алкоголь розчиняє ієрархію та тиск робочого середовища, особливо якщо цей алкоголь спожито у дружній егалітарній атмосфері пабу. Цимес в тому, що стрес так само розчиняється і без алкоголю — «на пиві» після роботи можна пити «Кока-колу» та сік. Чудотворна сила пабу благотворно діє на стрес і миттєво дарує відчуття спокою та веселощів, навіть без чудодійного лубриканта для соціальних контактів.
Решта правил походів «на пиво» — детальніших і внутрішніх — покликані лише підсилити чудотворний ефект відвідування пабів після роботи. Наприклад, правилами дозволено розмовляти на навколоробочі теми — власне, на вечірніх посиденьках «на пиві» частенько й ухвалюють доленосні рішення, — але правило про заборону на надмірну серйозність та правило ввічливого егалітаризму тут навіть жорсткіші, аніж на роботі.
Згідно з правилами, що забороняють надмірну серйозність, за пивом з колегами можна говорити про важливі проекти, а от пафосні, хвалебні оди самому собі та занудні промови — під забороною. Ще на ділових зустрічах, особливо якщо ви керівник вищої ланки, вам така поведінка зійде з рук (та популярним не зробить), але в пабі, якщо вас занесе на повороті і ви будете говорити про себе надто серйозно, надто врочисто, надто «величально», вам зараз же скажуть «та годі вже»!
Правило ввічливого егалітаризму заповідає якщо не повне скасування службової ієрархії, то, як мінімум, жартівливе та байдуже ставлення до почерговості посад. Ритуал вечірніх походів «на пиво» зазвичай проводять у тісному колі колег, які посідають приблизно ту ж ієрархічну сходинку. Якщо в компанію затесався хтось з вищим чи нижчим статусом, то ми заміняємо офісні форми шанобливого звертання на іронічну форму псевдошаноби. До менеджерів, які ходять до пабу з «командою», можуть звертатися «Бос», але це буде сказано жартома, трохи навіть зухвало: «Ой, Бос, твоя черга пригощати!». Про рівність не йдеться, але в пабі ми маємо ліцензію висміювати службову ієрархію, демонструвати, що ніхто не сприймає посади всерйоз.
Правила вечірніх походів «на пиво», як і правила відвідування пабів, записані на підкірці мозку. Якби так трапилося, що ділова зустріч чи інтерв’ю з англійцем буксує, атмосфера штивна і офіційна, то скажіть йому чи їй таке: «Уявімо, що ми з вами просто розмовляємо собі в пабі», — чи «А поговорімо так, ніби ми не тут, а в пабі». Вони одразу зрозуміють, про що вам йдеться: розмови в пабі невимушені, дружні, неофіційні, там ніхто не намагається нікого вразити, ніхто надміру не пишається. А якщо у вас є змога піти до найближчого пабу — то це взагалі ідеально! Хоча, як я переконалася, навіть сама «згадка» про паб вже встановлює відповідний соціальний мікроклімат, а напруження та холодок, як рукою знімає.