Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
Правила корпоративів
Під час корпоративів (я, як і більшість людей, використовую цей термін у широкому сенсі: сюди я зараховую усі вечірки, які компанія організовує для працівників — і «білих», і «синіх комірців») діють ті ж самі правила, тільки в жорсткішій формі. Перш за все, йдеться про щорічну різдвяну вечірку, яка вже стала обов’язковим атрибутом робочого року і неодмінно асоціюється з «п’яним дебошем» та іншими видами розгульної поведінки. У межах масштабного дослідження соціальних та культурних аспектів алкогольної культури, яке проводив ДЦСП, я вивчала культуру різдвяних корпоративів. Першим дзвіночком, що різдвяний забіг вже офіційно розпочався, були телефонні дзвінки від журналістів, яких мучило питання: «Чому люди так ганебно поводяться на різдвяних корпоративах?». Відповідь проста: різдвяні корпоративи існують для того, щоб поводитись там погано. Там треба бешкетувати. Це правило.
Зауважу, що у слово «бешкетувати» я не вкладаю нічого насправді поганого чи розпусного. Я маю на увазі, що під час різдвяних корпоративів ми собі дозволяємо трохи більше, аніж зазвичай собі дозволяють англійці. Дев’яносто відсотків опитаних у рамках дослідження, проведеного Дослідницьким центром соціологічних проблем, зізналися, що «бешкетували» на різдвяних корпоративах. Найбільший «грішок» був, однак, не такий вже страшний — вони потурали своїм примхам. Сімдесят відсотків респондентів зізналися, що переїли і впилися. Також ми з’ясували, що на різдвяних корпоративах усі фліртують, «обнімаються по кутках», розказують масні жарти і «клеять дурня». Це норма.
Половина опитаних молодих людей віком до тридцяти сказала, що різдвяний корпоратив — це прекрасна нагода пофліртувати та «потертись по кутках». Ще 60 відсотків визнали, що виглуплювалися на вечірці. Ті, кому за тридцять і за сорок, не набагато від них відстали — 40 відсотків опитаних казилися на корпоративах, наприклад, «казали таке, чого б ніколи собі не дозволили за інших обставин». Попри те, що «розв’язаний язик» може наробити клопоту, він ще й може мати позитивний вплив: 37 відсотків опитаних подружилися з колишніми ворогами та суперниками / суперницями, «помирилися» після сварки, а 13 відсотків набралися духу зізнатися у романтичних почуттях.
Та навіть найрозгнузданіший корпоратив не так гріховний, як смішний. Коли я, під час неофіційних інтерв’ю, запитувала: «Що ви зазвичай робите на корпоративах?» — то інформатори розповідали про традицію робити ксерокопію задниці (або грудей). Я не знаю, наскільки часто це роблять, та сам факт, що ця забава вже стала справжнім всенародним анекдотом-символом корпоративів, допоможе зрозуміти, чим є корпоратив для англійців, які в них очікування, які неписані правила там діють і що таке «культурна ремісія».
У наступних розділах я детальніше зупинюся на різних видах «культурної ремісії», «узаконеної девіантної поведінки» і «поведінки на перерві», та пам’ятаймо, що всі ці терміни — це не просто науковий синонім до «зняти напругу». Це зовсім не означає, що ви можете пуститися берега і робити все, що заманеться. Це радше стосується особливих тимчасових принагідних відхилень у поведінці — переступати можна лише через певні правила і лише в певний врегульований спосіб.
Англійці люблять поговорити про щорічні корпоративи — вони їх описують сливе як римські оргії, а насправді впиваються фантазіями і видають бажане за дійсне. Здебільшого реальність доволі прозаїчна — весь дебош зводиться до переїдання та пияцтва; до розкутіших, аніж завжди, танців та співів; до трохи коротших спідниць і трохи відкритіших топів; до невинного флірту, ну, може, ще потаємних поцілунків та зажимання по кутках; до вільніших, аніж ми звикли, розмов з колегами і трохи менш шанобливих звертань до боса. А якщо нам заграє кров і нас вже геть понесе бурхливим потоком розпусти, то ми ще наробимо ксерокопій дупи!
Звісно, що є винятки і невеличкі інваріанти поведінки, та в більшості англійських компаній межі дозволеного саме такі. Іноді молоді люди «на власній шкурі» відчувають наслідки виходу за невидимі межі — трохи більше дозволиш собі на корпоративі і от, на маєш, колеги дивляться скоса і кар’єрне зростання страждає. Більшість із нас несвідомо дотримується правил — навіть тих, що дозволяють бурхливий плин фантазії під час розповідей про різдвяні корпоративи.