Аецій, останній римлянин
- Автор: Парницкий Теодор
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Переводчик: Наталья Михайлевская
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Аецій, останній римлянин». Краткое содержание книги:
Перший (неофіційний) переклад українською мовою.
Ліворуч од Басса сидів Секст Петроній Проб. Погляд обох із невтомною цікавістю блукав по всій церкві, — по апсиді, презбітерію, навах, по спертому на могутніх колонах архітраві, але найчастіше повертався до численних малюнків, передусім до чудової мозаїки, яка майже повністю складалася із зображень, присвячених вшануванню Діви Марії як Матері Божої — Theotokos. Басс із певним внутрішнім неспокоєм дивився на Благовіщення, Стрітення, Сон Йосипа, Побивання Немовлят і Поклоніння Волхвів. Засади віри, недавно проголошені Ефеським собором, — якщо й не зустрічали в його душі та серці одвертого опору, все-таки з великими труднощами і насилу прокладали собі дорогу до них… Питання єдності божої та людської природи в Христі піддавало ортодоксальність префекта преторію порівняно меншим випробуванням: хоча — знаючи грецьку мову — безпосередньо познайомився з твердженнями Феодора Мопсуестійського і у значній мірі сам їх поділяв, усе-таки не міг протистояти переконанню, що висновки патріарха Кирила більше узгоджуються з Письмом, принаймні, з його літерою; натомість тяжче йому було повірити, що Діва Марія була не лише матір’ю Христа-людини, а й Матір’ю Бога… Надто глибоко запав йому в думку та серце вигук єресіарха Несторія: «Не можу повірити, щоб Бог мав два чи три роки!» — отож, дивлячись на ту частину мозаїки, яка представляла рожевеньке дитятко-Ісуса, що приймає в Єгипті покірне вітання наймудрішого Афрозидія[109], — не міг стримати мимовільного тремтіння: як же легко впасти в єресь!… І схиливши голову на мармурових сталлях[110], почав тихо молитися: «Милості віри прошу в тебе, Господи…»
Секст Петроній, хоча й роздивлявся ті самі зображення, що й Басс, був далекий від бодай схожих думок. Коли б префект преторію запитав, чи вірить він у Марію Theotokos і цілковите єднання божої і людської природи у Христі, відповів би здивовано, що вірить у законність собору, а тим самим і в усе, що вирішив цей собор. Вірить і в те, що представляє осе ліворуч зображення: доки Аарон і Хур підтримуватимуть високо підняті руки Мойсея, доти амалекитяни не вирвуть перемоги у Богом обраного народу. Чому? Секст Петроній має коротку відповідь, якої навчила його в дитинстві мати, — коли він часто грався з хлопцями-поганами: «Бо для Бога нема неможливої жадної речі![111]». Отож із незворушним спокоєм дивився на мозаїку та малюнки, водночас слухаючи слів диякона Леона:
— Але чому ж потрійно врочистим є день сей?… Ось чому, наймиліші, бо укладаючи почесний мир зі скаженим грабіжником та людиногубцем Гейзеріхом, святкуємо побіду не лише над ним і народом його, але й над огидною аріанською єрессю… От за що винні ми Христові подяки і жертви, а молитви за тих, волею і чином яких постав сей мир… Слава їм і мир Божий на всі дні хай буде з ними! Знаю, братове, що не один із вас тепер думає: «Воістину, що ж це за тріумф правдивої віри над єрессю, якщо ми перемогли єретиків руками і мечами також еретичними». О наймиліші мої, чи ж насправді думаєте, що, послуговуючись поміччю найманого жовніра-єретика, ми тим самим укладаємо мир з єрессю і братаємося з нею?!… Воістину, хто так думає, блюзнірствує так само, наче б сказав: «Бог братається зі сатаною». Бо хіба ж не послуговувався Господь наш Небесний сатаною, коли такою була Його свята воля!?… хіба ж не віддав у руки Лукавого свого вірного слуги Йова? нащо?… щоб служив його Божій меті! А хіба ж наш Спаситель, виганяючи демонів із біснуватого, не наказав їм увійти у свиней і чи не послухали так, як наші єретичні солдати слухають побожних правовірних магістрів і комесів?! Браття і сестри, єресь ось найстрашніший ворог… гірший ніж ворог, нашестя варварів, зараза і сама смерть… Стережіться її, наймиліші!… У те лише вірте, чого святі собори научають… те ненавидьте, що вони проклинають… І моліться завше: «Господи, зітри єресь і єретиків з лику земного… Хай тільки одна буде віра, одна наука Божа — правовірна, католицька — саме та, про яку каже нам святий муж Вікентій Леринський: «Quod semper, quod ubique, quod ab omnibus creditum est…[112]»
109
Можливо, мається на увазі Александр Афродизійський, грецький філософ, автор натуралістичних коментарів до праць Арістотеля, керівник перипатетичної школи в Афінах.
110
Сталля — оздоблена лава.
111
Євангеліє від Луки, 1:37, переклад Ів.Огієнка.
112
У що зажди, у що всюди, у що всі вірують.