Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Историческая проза » Аецій, останній римлянин
Аецій, останній римлянин - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Аецій, останній римлянин

Электронная книга - «Аецій, останній римлянин». Краткое содержание книги:

Роман на історичну тему, найвідомішого польського автора цього жанру.
Перший (неофіційний) переклад українською мовою.
1 ... 96 97 98 99 100 101 102 103 104 ... 139
Перейти на страницу:

А чорноволосий двадцятилітній юнак у пурпурі та з вінцем на голові, аж до останньої миті зберіг приємну ілюзію, наче в сенаті так людно і такий урочистий настрій, бо всі illustres, spectabiles i clarissimi поспішають принести йому поздоровлення з тої нагоди, що Христос удруге зволив благословити святе лоно сімнадцятилітньої Августи Євдоксії. Отож вікарій міста Риму Юній Помпоній Публіан, що стояв праворуч імператора, зовсім не здивувався, коли, скоса зиркнувши на цісаря, без великих зусиль розпізнав, з яким насправді почуттям спостерігають за наближенням Аеція округлі витрішкуваті очі, — чорні мов оливки і отінені такими ж чорними, гостро вигнутими бровами, на які, ніби на архівольт, спиралося високе Констанцієве склепіння чола.

2

Гарячково поспішаючи до спальної кімнати, Пелагія все ще роздумувала про науку константинопольського патріарха Іоанна Хризостома-Златоуста, творами якого зачитувалася останнім часом. Якою ж вдячною була святому мужеві за його відважну вимогу рівності для чоловіків і жінок у тілесних справах: воістину, лише глупаки та безбожні погани з єретиками могли тлумачити слова Іоанна так, наче він домагався для жінок права зраджувати своїх мужів нарівні з невірністю мужів своїм дружинам. Ні — Пелагія знає, що наймудріший патріарх, великий знавець людських сердець і людської природи, чудово розумів, що вони — жінки — зовсім не хочуть зраджувати своїх чоловіків і не прагнуть вільно розпоряджатися своїм тілом, а тужать лише за тим, щоб, як їм має назавжди вистачити одного, законного шлюбного чоловіка, так нехай і цьому чоловікові вистачить на все життя однієї жінки. «Осе воістину християнська подружня рівність!» — гримів з амвону сорок літ тому Іоанн і саме ці слова подумки повторює Пелагія, переступаючи поріг кубікулу. Вона настільки ж ображена, як і щаслива: чому це вона має чотири роки сохнути з туги за чоловіком, мучена любовним голодом, а йому можна спати з готськими, франконськими, бургундськими бранками та ще й вихвалятися, скільки вони дівиць надпочали разом із Літорієм та Меробадом після перемоги над Гунтером?! Завше їй хочеться сміятися, коли чує, що чоловікові тяжче витримати без жінки, ніж жоні без мужа, але розуміла, — не може вимагати від Аеція, аби він роками жив як єгипетський пустельник чи безбородий кастрат. Адже просила його: «Візьми мене з собою до Галлії», — а він тільки сміявся: «Я з жінками на війну не ходжу. Я не Боніфацій» і геть не допомагало тисячократне: «Ubi tu Caius, ibe ego Caia». Ну чому діється така несправедливість?… Більше розжалена, ніж щаслива, намагалася вдавати в ліжку байдужу, холодну, навіть неохочу. Але весь час трохи неспокійно думала, чи її тіло не здасться йому менше привабливим, зів’ялим, постарілим… Та виглядало, що Аецій зовсім не цікавився тілом, яке вправно і спритно оголював.

1 ... 96 97 98 99 100 101 102 103 104 ... 139
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)