Крига. Частини І–ІІ

… І хто це слухав, хто сидів від самого початку на першій лаві… Він знайшов мене тоді, приїхав на процес — батько, від якого я утік, щоб примножувати благо супроти його розпусти. Він оплатив юристів, не шкодував грошей на хабарі: все марно. Мене чекала каторга, рокована мені ще до першого виступу прокурора. Нас заслали до Сибіру.

… Істина й істина — це найвища істина, яку слід повторювати: Бог знає, який шлях нам обрати, який хрест на груди узяти, — не було тоді кращого життя для мене, не було іншого звільнення, тільки каторга. Бачите ці рубці? А те, чого ви не бачите, що ховає заріст, і ці пальці, все, що я тілесно перетерпів, — усе це сліди першого року. Ми працювали переважно на вирубці лісів, не в самій Країні Лютих, хоча потім Крига й туди прийшла, — сяк чи так, але зима. Стовбури сибірських кедрів замерзли на камінь, на камінь замерзла земля, на камінь — сніг… Ви їдете до Іркутська, ви побачите ці морози, що я вам буду оповідати. Ті, хто не роздобув одягу, придатного в Сибіру, негайно, наче проказою вражені, втрачали пальці, вуха, цілі ділянки шкіри відморожували. Наглядачам, зрештою, велося не набагато краще. А солдати теж потрапляли туди, як на ссылку. Коли прийшла Крига, олов’яні ґудзики на мундирах розсипалися, як висушена глина. Першого лютого, котрого я зустрів у тайзі, о, я його не забуду, є в бурятів таке повір’я, що морозяників у нетрях приваблює відкритий вогонь, вогнище, дим із самотньої хатини, якщо він кілька днів здіймається, і отой лютий усівся на кам’янистій галявині (бо висмоктав уже з-під землі всю жорству та брили), посеред якої стриміли три мисливці довкола жаровні зі стервом: заморожені — на камінь. Він сидів на них, як павук на мушиних трупах. Треба було відрапортувати начальникові. Є приказ, щоб негайно слати звіти про пересування лютих, начебто Міністерство Зими завдяки їм креслить свої Шляхи Мамутів, має великі атласи, як у нас казали, геолінійні гороскопи потоків Криги. Від вищого начальства прийшов папір: пильно стежити й писати з кожною поштою. Потім приїхало двоє учених мужів. Так я познайомився з Сєрґєєм Андрєєвічем Ачуховим.