Крига. Частини І–ІІ
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-150-6
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини І–ІІ». Краткое содержание книги:
Повідомлення складається з 222 літер. По 56 літер, зміщених за першим і другим правилами, по 55 — за третім і четвертим. Роздушилося недопалок. 55 літер, витягнутих із тексту, кожна четверта. Випадкова січка. У цьому вже жодної реґулярності не знайдеться.
Подивилося на сторінку машинопису роботи Альфреда. Але ж це неправда: існують реґулярності, голим оком помітно, що в тексті, написаному польською мовою, такі літери, як А, Е, I, трапляються набагато частіше, ніж J чи G, не кажучи вже про X і Q. А для статистики не має значення, чи береш ти всі по черзі, чи кожну четверту.
І так почалося рахувати частотність появи літер. Спершу порахувалося, скільки разів кожну з них було ужито на перших десяти сторінках статті Альфреда Тайтельбаума про Лукашевичів «Принцип суперечности в Арістотеля», заокруглюючи їх до літер латинського алфавіту. Провадили I, A, K, R, з G і H на дальньому кінці. Тоді порахувалося частоту з’яви літер у кожній чверті листа. І почалося підставляти: найчастіші під найчастіші, найрідкісніші під найрідкісніші. Ось уже в гру входило щонайбільше 30 комбінацій. Деякі виключала природа мови, поляк не вимовить RGRH або WCFZ; деякі були польською аж надто очевидні. Вилущувалося перші, сповнені сенсу поєднання. NIE. CIE. PIE. WIE. NIA. TAK. TAK. Закурилося наступну цигарку. Занадто багато сенсу, щоб це виявилося випадковістю. Перша літера ключа B. Друга літера ключа: J. Третя літера ключа: A. Четверта літера ключа: H. Це знову було белькотіння. Але розшифрований за цим ключем лист уже містив конкретний зміст:
WIOSNALUDOWTAKXODWIL ВЕСНАНАРОДІВТАКXВІДЛИГ
ZDODNIEPRUXPETERSBUR АДОДНІПРАXПЕТЕРБУР
GMOSKWAKIJOWKRYMNIEX ГМОСКВАКИЇВКРИМНІX
JAPONIATAKXPARTYAROZ ЯПОНІЯТАКXПАРТІЯНА
KAZUJECZASKOMPENSACY НАКАЗУЄЧАСКОМПЕНСАЦІ
ITAKROSYAPODLODEMXWS ЇТАКРОСІЯПІДКРИГОЮXВС
ZYSTKIESRODKITAKXUWA ІЗАСОБИТАКXУВА
GAMLODZIIOCIEPIELNIK ГАМОЛОДІІРОЗТАЛЬНИК
IPRZECIWZIMIEXBRONLU ИПРОТИЗИМИXБОРОНИЛЮ
TEXNIEWIERZSTAREMUXK ТИХНЕВІРСТАРОМУXК
URYERPRZYBEDZIEXZYJE УРЄРПРИБУДЕXЖИВ
SZ ЕШ
Переписалося каліграфічно листа на чистому аркуші. Очі перечитували текст раз у раз, конотуючи цілі слова та речення, зналося його вже напам’ять: зростало збентеження. Писали до батька після років, проведених у Сибіру, члени Польської соціалістичної партії з Царства — ЖИВЕШ — писали старі революціонери до домовика лютих — БОРОНИ ЛЮТИХ — писали в тоні команди — ПАРТІЯ НАКАЗУЄ — наче в батькових силах було зробити все це — РОСІЯ ПІД КРИГОЮ — ВІДЛИГА ДО ДНІПРА — писали йому шифром, щоб син, не дай Бог, не дізнався про їхні плани — ВСІ ЗАСОБИ — що б це, на милість Божу, мало означати?!
Ніготь був обкусаний; узялося за шкіру пальця. Що говорив той одновухий соціаліст? Начебто вони не мали контакту з батьком? І це перше повідомлення від них йому через п’ять років? Сухотник брехав, це ясно. Вони зовсім не довідалися про батька завдяки людям з Медової. Можливо, вони самі його послали до лютих. Вони хочуть використати Кригу для розпалювання революції, для тріумфу соціалізму чи для воскресіння вітчизни, а там акурат фракція…
Грюкнули двері, протяг підхопив усі папери в купе, скочилося замкнути вікно.
— Пане Бенедикте!
— Ну й що ви витіваєте!
— Пане Бенедикте, я його вирахувала!
— Ви топчете мій пашпорт.
Єлена не слухала. Вона схопила за рукав, потягнула, мало шов на піджаку не розійшовся.
— Що за гульня! Та вже навіть жандарми ввічливіше поводяться! — випросталося з обуренням.
Вона радісно посміхнулася, бліді трояндочки розцвіли на зазвичай крейдово-білих лицях; три-чотири чорні кучері втекли з кока, ах, як на панну Муклянович — нечуване нехлюйство.
— Так?
Вона знизила голос до шепоту, підсуваючись ще ближче.
— Філімон Романовіч Зєйцов.
— Той комуніст?
— Еге ж.
Пригладилося вуса, глипнулося на неї косо, вона дуже пишалася собою.
— Чому Зєйцов?
— Отже, так. Я взяла гроші у тітки, пішла підкуповувати проводников і стюардів. I…
— Що з Пєлкою?
— Нічого з Пєлкою! — пирхнула вона. — Прокиньтеся, пане Бенедикте! Чи Фоґель не казав, що заморозники запхали свою людину в останню мить? Вони не могли знати дату, поки доктор Тесла не вирішив, тобто — ота панна Філіпов вирішила, на чуже прізвище, зрештою. Правда ж? Чи ви, пане Бенедикте, маєте уявлення, які черги й записи на квитки Транссибу? Місяцями треба чекати! — Вона знову вхопилася за полу піджака; відступилося під стіну, але Єлена цього разу не відпустила. — Ви ще встигнете на пізній обід, Зєйцов завжди приходить наприкінці, їсть сам, ви підсядете до нього — він неодмінно викаже себе!