Чужинець на чужій землі
- Автор: Хайнлайн Роберт Энсон
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-0090-6
- Переводчик: Ганна Литвиненко
- Жанр: Социально-философская фантастика
Электронная книга - «Чужинець на чужій землі». Краткое содержание книги:
— Ще проблеми?
— Рухайся, дівко.
Якщо мавпи з С. С. знову з'являться тут, — ні: коли вони з'являться, — то вони, можливо, не матимуть дублікатів ордерів. Якщо їх командир буде достатньо дурним, щоб увірватися у замкнений будинок без ордеру, — ну що ж, Джубал дозволить Майкові змусити їх зникнути. Але цю сліпу війну на виснаження потрібно зупинити. А це означає, що Джубалу потрібно зв'язатися з Генеральним Секретарем.
Як?
Знову подзвонити у Виконавчий Палац? Гайнріх, мабуть, говорив правду, коли сказав, що всі його нові спроби зателефонувати до Палацу знову переадресовуватимуться Гайнріху — чи якомусь босу із С.С., який зараз гріє його крісло, яке йому більше ніколи не знадобиться. То що ж? Для них точно стане несподіванкою, якщо їм особисто подзвонить чоловік, за яким відправили команду, щоб заарештувати його. Можливо, він зможе пробитися аж нагору. Комендант як-там-його-ім'я, грубіян з мордою добре вгодованого тхора, — а, Твітчелл, офіцер команди С. С. — точно має прямий доступ до боса.
Нічого хорошого. Ви повинні відчути те, що змушує жабу стрибати. Марно розказувати людині, яка вірить у пістолети, що у вас є щось краще за зброю, — і що вас не можна заарештувати, очікуючи, що вона одразу ж здасться. Твітчелл продовжуватиме кидати людей і пістолети, аж доки не вичерпається і те, і друге, — але він ніколи не визнає, що не може привести людину, чиє місце розташування йому відоме.
Що ж, коли ти не можеш скористатися головним входом, шукаєш запасний — це елементарна політика. Джубал трохи жалкував, що ігнорував політику протягом останньої чверті століття чи щось близько того. Прокляття, йому потрібен був Бен Кекстон: Бен би знав, хто має ключі до запасного входу... А Джубал знав би когось, хто б знав одного з них.
Але зникнення Бена було головною причиною для цього дурнуватого дербі на віслюках. Оскільки він не міг запитати Бена — то хто з його знайомих міг би знати?
Проклятий дурень, він же щойно говорив з одним з них! Джубал розвернувся до телефону і спробував знову додзвонитися до Тома Маккензі. Він минув перепону лише з трьох юристів на своєму шляху — всі вони його знали — і дуже швидко досяг мети. Тим часом зайшли його співробітники та Людина з Марса. Джубал не звернув на них уваги, і вони сіли. Міріам спершу зупинилася, щоб написати записку: «Двері та вікна зачинені».
Джубал кивнув їй і написав нижче: «Ларрі — тривожна кнопка?», потім сказав до екрану:
— Томе, вибач, що турбую тебе знову.
— З радістю, Джубале.
— Томе, якби ти захотів поговорити з Генеральним Секретарем Дуґласом, як би ти це зробив?
— Що? Я б подзвонив його прес-секретарю, Джиму Сенфорту. Чи, можливо, Джоку Думонту — залежно від того, чого б я хотів. Але я взагалі не говорив би з Генеральним Секретарем; з усім би розбирався Джим.
— Але припустімо, що ти хотів би поговорити з Дугласом особисто.
— Ну, я б сказав Джиму і дозволив йому домовитися про це. Було б значно швидше просто розповісти Джиму свою проблему. Хоча міг би минути день чи й два, поки він зміг би втиснути мене до його графіку... І навіть тоді мене могли б викинути через когось важливішого. Послухай, Джубале: мережі корисні для правління: це знаємо і ми, і вони. Проте ми не зловживаємо ними без потреби.
— Томе... Припустімо, що це важливо. Припустімо, що ти просто мусиш поговорити з Дугласом. Просто зараз. Не наступного тижня. У наступні десять хвилин.
Брови Маккензі поповзли угору.
— Що ж... Якщо я просто мусив би, то я б пояснив Джиму, чому саме це так терміново...
— Ні.
— Будь розсудливим.
— Ні. Якраз цього я не можу. Припустімо, що ти впіймав Джима Сенфорта за крадіжкою ложок, — тож ти не можеш сказати йому, чому це так терміново. Але тобі потрібно поговорити з Дугласом тієї ж хвилини.
Маккензі зітхнув:
— Думаю, що я б сказав Джиму, що просто хочу поговорити з босом... І якщо мене з ним зараз же не з'єднають, правління більше ніколи не отримає жодної підтримки від мереж. Сенфорт не якийсь там дурень: він ніколи не підставить свою голову.
— Добре, Томе. Зроби це.
— Що?
— Залиш цей дзвінок увімкненим. Подзвони у Палац з іншого телефону, і нехай твої хлопці будуть готові відразу ж з'єднати мене. Я маю поговорити з Генеральним Секретарем зараз же!
Маккензі здавався засмученим.
— Джубале, старий друже...
— Хочеш сказати, що не будеш.
— Хочу сказати, що я не можу. Ти вигадав гіпотетичну ситуацію, в якій, вибач мене, головний виконавчий директор міжконтинентальної мережі може поговорити з Генеральним Секретарем за умови нагальної потреби. Але я не можу скористатися цим для когось іншого. Послухай, Джубале: я поважаю тебе. Крім того, ти, напевно, четвертий з шести найпопулярніших письменників, що живуть у наші дні. Мережі страшенно не хотіли б тебе втрачати, і ми з жалем розуміємо, що ти не дозволиш зв'язати тебе контрактом. Але я не можу цього зробити — навіть для того, щоб догодити тобі. Ти маєш розуміти, що ніхто не телефонує Світовому лідеру уряду, якщо тільки він не захоче з тобою поговорити.