Чужинець на чужій землі

Перший чоловік подав Джубалові папери; потім їх передали Анні. Сміт читав разом з нею. Він розпізнав словникові форми як ті, що стосуються певних людських ритуалів владнання та рівноваги, — але оскільки він натрапляв на ці ритуали лише в юридичній бібліотеці Джубала, то не намагався ґрокнути сенс паперів — особливо тому, що, здавалося, вони геть не турбують Джубала. Неправильність полягала в чомусь іншому. Він із захватом розпізнав своє людське ім'я на двох документах; він завжди відчував дивне хвилювання, коли читав його — так, наче був у двох місцях одночасно, що взагалі-то неможливо для будь-кого, крім Старійшин.

Джубал і перший чоловік розвернулися і пішли до басейну. Анна трималася поблизу. Сміт трохи послабив своє відчуття часу і дозволив їм рухатися швидше — тримаючи час розтягнутим достатньо, щоб мати змогу зручно спостерігати відразу за усіма чоловіками. Ось підійшли ще двоє, і всі вони утворили маленьку групу.

Перший чоловік зупинився обабіч його друзів біля басейну і подивився на них. Потім він витягнув з кишені якусь картинку, глянув на неї, а потім подивився на Джилл. Сміт відчув, як зростали її страх і тривога, і йому також стало тривожно. Джубал колись казав йому: «Захищай Джилл. Не переймайся марнуванням їжі. Не переймайся нічим іншим. Захищай Джилл».

Звичайно, він захистив би Джилл у будь-якому разі — навіть ризикуючи якимось чином вчинити неправильно. Але саме зараз загальні настанови Джубала були надзвичайно доречними: вони залагоджували суперечності, лишаючи його розум неподільним.

Коли перший чоловік вказав на Джилл, а двоє чоловіків, які йшли поряд з ним, поспішили до неї з пістолетами, що просто випромінювали надзвичайну неправильність, Сміт потягнувся через свого Doppelganger[35] і дав кожному з них те крихітне викривлення, що спричиняло зникнення.

Перший чоловік витріщився туди, де вони були, потім потягнувся за своїм пістолетом — і його теж не стало.

Почали наближатись інші четверо. Сміт не хотів скручувати їх. Він відчував, що Джубалу більше сподобається, якщо він просто їх зупинить. Але зупинити річ — навіть попільничку — це робота, а Сміт зараз був відокремлений від свого тіла. Старійшини впоралися б із цим — з усіма чотирма разом, — але Сміт зробив те, що міг зробити. Те, що мав зробити.

Чотири легких дотики — вони зникли.

Він відчув інтенсивнішу неправильність, яка походила від машини, що стояла на землі, і відразу ж пішов туди. Ґрокнув швидке рішення, і машина з пілотом зникли.

Він майже випустив з поля зору машину, яка зависла у повітрі. Владнавши справу з її попередницею, Сміт почав розслаблятися, аж раптом несподівано відчув неправильність і наростання тривоги — і поглянув угору.

Друга машина приземлялася просто туди, де він зараз стояв. Сміт розтягнув відчуття часу на свій особистий ліміт і пішов до машини, що висіла у повітрі. Ретельно її оглянув, ґрокнув, що вона була засмічена межовою неправильністю, як і перша... І перекинув її у нескінченність. А потім повернувся до групи біля басейну.