Чужинець на чужій землі
- Автор: Хайнлайн Роберт Энсон
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-0090-6
- Переводчик: Ганна Литвиненко
- Жанр: Социально-философская фантастика
Электронная книга - «Чужинець на чужій землі». Краткое содержание книги:
Всі його друзі здавалися трохи схвильованими; Дорказ ридала, а Джилл підтримувала та заспокоювала її. Лише Анну, здавалося, не зачепили емоції, які, Сміт відчував, кипіли довкола нього. Але неправильність зникла — вся. А з нею і тривога, що перервала його медитацію перед цим. Він знав, що за допомогою Джилл Дорказ зцілиться швидше і краще, ніж будь-хто інший: Джилл завжди ґрокала пошкодження повністю й одразу. Стурбований емоціями, що вирували довкола, і трохи знервований тим, що на точці перетину він міг діяти не зовсім правильно, — чи що Джубал може так його ґрокнути, — Сміт вирішив, що зараз може піти. Він сковзнув назад у басейн, знайшов своє тіло, ґрокнув, що воно й досі там, де він його залишив, таке ж, як було, неушкоджене, — і знову сковзнув у нього.
Він мав намір обміркувати події, що сталися на точці перетину. Проте вони були надто нові, надто свіжі; Майк ще не був готовий охопити їх, плекати та шанувати тих чоловіків, яких мусив перемістити. Замість цього він з радістю повернувся до завдання, над яким працював: «щербет», «шербітлі», «шербетзайд»...
Він дійшов до «тінворка» і майже збирався зрозуміти «тайні», коли відчув, що до нього доторкнулася Джилл. Він вивернув язика і підготував себе, знаючи, що його брат Джилл не може дуже довго залишатися під водою без шкоди для себе.
Коли вона його торкнулася, він потягнувся, доторкнувся рукою до її обличчя й поцілував. Це було те, що він навчився робити дуже давно, — проте не відчував, що ідеально ґрокнув. Це було більше зближення, аніж водна церемонія. Але тут було також ще щось... щось, що він дуже хотів ґрокнути в ідеальній повноті.
Розділ 16
Джубал Гаршоу не став чекати, поки Джилліан витягне свою проблемну дитину з басейну. Він залишив вказівку, щоб Дорказ дали заспокійливе, і поспішив у свій кабінет, залишаючи Анну пояснювати (або не пояснювати) події останніх десяти хвилин.
— Сюди! — вигукнув він через плече.
Міріам озирнулася і наздогнала його.
— Гадаю, що це я маю бути «сюди», — сказала вона, задихаючись. — Але бос, що...
— Дівчино, ані слова.
— Але бос...
— Замовкни, я сказав. Міріам, вже через тиждень ми всі сядемо і дозволимо Анні розповісти, що вона бачила насправді. Але прямо зараз усі, кому не лінь, почнуть дзвонити сюди, а репортери дертимуться на дерева; тому спершу я хочу зробити кілька дзвінків. Мені потрібна допомога. Чи ти з тих жінок, що нікуди не годяться — бо розклеюються, коли вони дійсно потрібні? Це, до речі, нагадало мені... Запиши: вирахувати з Дорказ зарплатню за той час, що вона проведе в істериці.
Міріам перехопило подих:
— Бос! Якщо ти посмієш це зробити, ми всі звільнимося!
— Маячня!
— Я серйозно. Припини обкрадати Дорказ. Ну, у мене б теж трапилася істерика, якби вона мене не випередила, — сказала вона і додала: — Схоже, що ця істерика станеться просто зараз.
Гаршоу посміхнувся:
— Так — і я дам тобі ляпаса... Добре; додай Дорказ премію за «додаткові небезпечні обов'язки». Додай премію усім. Особливо мені. Бо я її заслужив.
— Добре. Але хто сплатить твою?
— Платники податків, звісно ж. Ми знайдемо спосіб витиснути... Прокляття!
Вони дійшли до дверей у його кабінет, де телефон уже вимагав уваги. Він сковзнув на сидіння біля телефону і відповів:
— Говорить Гаршоу. Хто ви в біса такий?
— Досить банальностей, доку, — весело відповіло обличчя на екрані, — вже впродовж багатьох років я тебе не боюся. Як справи?
Гаршоу впізнав у цьому обличчі Томаса Маккензі, головного продюсера «Нових Світових Мереж», і трохи розслабився:
— Досить добре, Томе. Але я поспішаю, як можу, — тож...
— Ти поспішаєш? Спробуй-но мій 48-годинний робочий день... Я не заберу багато часу. Все ще думаєш, що матимеш щось для нас? Я не заперечую проти дорогого обладнання, встановленого там, у вас: це я потягну. Але бізнес є бізнес — і я повинен платити зарплатню трьом повним командам лише для того, щоб підтримувати твій сигнал. Союзні правила — знаєш, які вони. Я хочу зробити для тебе все, що зможу. У минулому ми використовували безліч твоїх сценаріїв і сподіваємося використати ще більше у майбутньому, але я й гадки не маю, що казатиму нашому інспектору.
Гаршоу пильно глянув на нього:
— Тобі не здається, що висвітлення у пресі, яке ви щойно отримали, більш ніж достатньо, щоб оплатити фрахт?
— Яке ще висвітлення у пресі?
За кілька хвилин Гаршоу вже попрощався і вимкнувся, переконаний у тому, що «Нові Світові Мережі» не побачили нічого з того, що відбувалося довкола його дому. Він відкинув усі уточнювальні питання Маккензі, тому що був песимістично переконаний в тім, що звичайне викладення фактів лише переконає Маккензі у тому, що старий Гаршоу збожеволів. І Джубал не міг би його в цьому звинувачувати.