Чужинець на чужій землі
- Автор: Хайнлайн Роберт Энсон
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-0090-6
- Переводчик: Ганна Литвиненко
- Жанр: Социально-философская фантастика
Электронная книга - «Чужинець на чужій землі». Краткое содержание книги:
— Ні, сер.
— Що? Але я зрозумів...
— Дозвольте мені краще перефразувати, містере Секретар. Вам потрібно поговорити зі мною.
Здавалося, Дуглас здивувався, але потім посміхнувся.
— Такі впевнені у собі, чи не так? Що ж, докторе, даю вам десять секунд, щоб це довести. У мене є інші справи.
— Дуже добре, сер. Я повірений Людини з Марса.
Дуглас уже не здавався грубим.
— Повторіть.
— Я повірений Валентина Майкла Сміта, знаного як Людина з Марса. Довіреність повної сили. Насправді ж мене можна вважати Послом з Марса... Мушу додати — згідно з «Рішенням Ларкін».
Дуглас витріщився на нього:
— Чоловіче, та ти, напевно, збожеволів!
— Останнім часом мені часто саме так і здається. Тим не менше я дію від імені Людини з Марса. І він готовий вести переговори.
— Людина з Марса в Еквадорі.
— Будь ласка, містере Секретар. Це приватна розмова. Він не в Еквадорі, і ми обидва це знаємо. Сміт, справжній Валентин Майкл Сміт, а не той, якого показують у новинах, втік з ув'язнення — мушу додати, незаконного — у медичному центрі Бетесди, минулого четверга, разом з медичною сестрою Джилліан Бордмен. Він зберіг свою свободу і зараз вільний, — і таким і залишиться. Якщо хтось із вашого величезного штату помічників скаже вам щось інше, тоді вам брешуть... Тому я й говорю з вами особисто. Тож ви можете все виправити.
Дуглас здавався дуже замисленим. Очевидно, хтось говорив до нього з-за екрану, але слів чути не було. Нарешті він сказав:
— Навіть якщо ви кажете правду, докторе, ви не можете говорити від імені молодого Сміта. Він підопічний Штату.
Джубал похитав головою:
— Неможливо. «Рішення Ларкін».
— Погляньте сюди — як юрист, я запевняю вас...
— Як юрист, я мушу дотримуватися власної думки та захищати свого клієнта.
— Ви юрист? Я думав, що ви маєте на увазі, що ви — фактичний повірений; радше адвокат.
— І те, й інше. Ви розумієте, що я — повірений за законом, на гарній основі і допущений свідчити перед Вищим Судом. Я зараз не практикую, але так і є.
Джубал почув глухий шум унизу і подивився убік. Ларрі прошепотів:
— Вхідні двері, я так думаю, бос. Мені перевірити?
Джубал похитав головою, заперечуючи, і сказав до екрану:
— Містере Секретар, поки ми граємося словами, час іде. Навіть зараз ваші головорізи з С. С. вдираються у мій дім. Це найнеприємніше, якщо тебе беруть в облогу в твоєму власному домі. Зараз, вперше і востаннє, ви розберетесь з цим непорозумінням? Так, щоб ми змогли домовитися мирно і справедливо? Чи будемо боротися у Вищому Суді, з усім шумом та скандалом, який це спричинить?
Секретар знову, здавалося, з кимось говорив десь за межами екрану. Він повернувся, виглядаючи стурбованим.
— Докторе, якщо Спеціальна Служба поліції намагається заарештувати вас, це для мене новина. Я не бачу...
— Якщо ви прислухаєтеся, то почуєте, як вони підіймаються сходами, сер! Майку! Анно! Підійдіть сюди, — Джубал відсунув крісло убік, щоб кут огляду камери охопив ще трьох людей.
— Містере Генеральний Секретар Дуглас — Людина з Марса! — звичайно ж, він не представив Анну, але її білу мантію непідкупності було важко не помітити.
Дуглас пильно глянув на Сміта; Сміт відповів йому поглядом і, здавалося, почав непокоїтися:
— Джубале...
— Зачекай хвилинку, Майку. Ну що, містере Секретар? Ваші люди вдерлися у мій будинок, я чую, як вони зараз виламують двері у мій кабінет, — Джубал повернув голову, — Ларрі, відімкни двері. Впусти їх, — він поклав руку на Майка. — Не хвилюйся, хлопче, і не роби нічого, якщо тільки тобі не скажуть це зробити.
— Так Джубале. Той чоловік. Я знаю його.
— А він знає тебе, — Джубал через плече гукнув у щойно відчинені двері:
— Проходьте, сержанте. Прямо сюди.
Сержант С. С. стояв у дверях з кулеметом напоготові, але не заходив всередину. Замість цього він вигукнув:
— Майоре! Вони тут!
Дуглас сказав:
— Дозвольте мені поговорити з їхнім командиром, докторе — він знову говорив за екраном.
Джубал з полегшенням побачив, що особиста зброя майора, якого покликав сержант, все ще була у кобурі; Майкові плечі затремтіли під Джубаловою рукою з тієї миті, як пістолет сержанта з'явився в полі зору. І, поки Джубал не втратив братерської любові до цих солдат, він не хотів, щоб Сміт показував свої вміння... І спричинив цим появу незручних питань.
Майор оглянув кімнату:
— Ви Джубал Гаршоу?
— Так. Проходьте. З вами хоче поговорити ваш бос.
— Нічого подібного. Ви йдете зі мною. Я також шукаю...